Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"

– З вами все добре? – поцікавилася медсестра глянувши на перекошене від злості обличчя Карини.

– Все гаразд…– Карина спробувала посміхнутися, але спроба вийшла так собі…

– Ну, добре, тільки майте на увазі, нервувати вам особливо не варто – молоко може пропасти.

– Добре, добре… я тільки трохи посерджуся, і одразу припиню, обіцяю.

Медсестра усміхнулася:

– Дивіться у мене.–  з цими словами сестра унесла Даринку з палати. 

Карина сиділа на ліжку, стиснувши руки в кулаки, і похмуро дивилася на Кіру:
– Забирайся звідси, я не хочу тебе бачити.– прошипіла вона.

– Як скажеш.– Кіра піднялася.– Я сподівалася хоча б на розуміння, не кажучи вже про радість, що твоя мати нарешті почувається щасливою. Що ж, як я й передбачала, тебе хвилює тільки твоє щастя і твої відчуття. Може це й правильна позиція. Буду вчитися у тебе – бути щасливою тільки для себе і заради себе. Бувай!

Ці слова Кіра вимовила крокуючи до дверей. На порозі вона на секунду зупинилася, ніби міркуючи – обернутися їй, чи ні. Але потім тряхнуло головою, і не обертаючись зачинила за собою двері. Карина ще якийсь час чула її кроки, що віддалялися, а потім все стихло, й було чутно тільки як гуде кондиціонер і муха самовіддано б'ється у зачинене вікно.