Читати книгу - "Шість головоломок для дона Ісидро Пароді"

248

Від топоніма Лапландія. У Кафки в оповіданні «Стародавній запис» — див. про кочівників з Півночі та про непорозуміння, «від якого ми гинемо».

249

З лат. — «привід для війни»; формальний привід для розв’язування справедливої війни однією державою проти іншої.

250

Одні з найдорожчих у тогочасній Аргентині сигар — «Pour la Noblesse», з франц. — «За шляхетність».

251

Варто порівняти цей фрагмент зі спостереженням в есе Вальтера Беньяміна «Франц Кафка: як будувалася Велика китайська стіна». Беньямін нагадує про типологічну близькість творів Кафки до агади — так у юдеїв називаються історійки та анекдоти, придумані ребе, покликані слугувати поясненню вчення, галахи. У цьому оповіданні, на відміну від інших «головоломок», історійки, які розповідають персонажі, є такими ж, як у Кафки, подібними до агад, особливо близька до них історійка про блузу.

252

Горчс — територія за 162 км від Буенос-Айреса, адміністративна одиниця третього рівня (район в окрузі), називається за іменем Дона Андреса Горчса, який подарував уряду землю, де була побудована залізнична станція (1892 р.), а вже коло станції виникло село, населення якого спеціалізувалося на молоці й молокопродуктах.

253

Алюзія на притчу Кафки «Перед законом» і на роман «Процес».

254

Бусека — традиційний аргентинський яловичий суп із відвареного рубця, сичуга і кишок, а також дрібно нарізаних сирих овочів (помідорів, цибулі, селери, бобу, моркви, капусти, ріпи), які плавають у м'ясних соках та практично сирій крові. Дуже ситний наїдок, вважався в Аргентині сезонною зимовою (європейське календарне літо) стравою пастухів і бідноти. Їли, посипаючи тертим жовтим сиром. Нині бусеку готують з відвареного яловичого м’яса, ковбаси, кров’янки і сирих овочів, які додають у суміш бульйону і спеціально заправленого маринаду. Так чи інакше, бусека — страва з дуже різким запахом.

255

Пардо — іспанське прізвище, походить від назви латиноамериканців (бразильців) змішаного походження, одної з найчисленніших умовно виділених расових груп населення Бразилії — парду. Салівасо — ім’я-прізвисько, утворене від латинського та іспанського слова «слина».

256

«Фрай Мочо» — не назва журналу чи газети, а псевдонім Хосе Сіксто Альвареса (1858—1903, див. примітку вище), але «Фрай Мочо» стало загальною назвою для популярних іспаномовних масових журналів певного типу, де публікувалися короткі оповідання, карикатури, історії з життя кінозірок тощо.

257

Паторусу — останній вождь індіанців теуельче, комічний персонаж, створений у 1928 р. Данте Квінтерно; вважається найпопулярнішим героєм аргентинських коміксів. У 1942 р. вийшов 12-хвилинний короткий мультиплікаційний фільм про Паторусу — перший кольоровий аргентинський мультфільм; очевидно, це і є причина згадки в «Шести головоломках…» про цього могутнього і сентиментального добряка.

258

Буквальний переклад прізвища з іспанської — зброєносець.

259

Кандьяль — коктейль з коньяком та яйцем.

260

З ісп. — сон. Однойменна притча Кафки — сон Йозефа К. про цвинтар, де художник, якого К. зустрів там, писав на надгробку слова «Тут лежить…».

261

Вулиця Буенос-Айреса, до 1902 р. — Центральна.

262

Такої вулиці там і тоді не існувало, хоча Валентин Гомес — реальна історична постать, важливий політичний діяч Мексики. Вулиця Гомеса як місце розташування крамнички з розіграшами — дружній «помах рукою» Рамонові Гомесу де ла Серна (1888—1963), іспанському письменникові, завсіднику мадридського літературно-художнього кафе «Помбо» (де з ним і познайомився молодий Борхес); з серпня 1936 р. Гомес де ла Серна постійно живе в Буенос-Айресі. Крамничка розіграшів тут — натяк на створений Гомесом у 1910 р. жанр грегерій. Грегерія — дуже короткий художній текст (зазвичай — одне речення, синтез афоризму і дотепу), побудований на гуморі та метафорі: «Показуючи мені язик, собака думає, що я — лікар»; «Як і шампанське, поцілунки — сухі, напівсолодкі, солодкі» тощо.

263

Гра алюзій. Згадки про бенгальського тигра є у всіх текстах, підписаних Бустосом Домеком. Борхес (і з Касаресом, і без нього) вибудовує ланцюжок: тигр — мантикора (в якої з пащі стирчать руки і ноги пожертих нею людей) — критик (див. «Хроніки Бустоса Домека», «Книгу вигаданих істот» тощо). Бенгальський тигр Борхеса — це, в певному сенсі, Єдиноріг Кафки (найвідоміший Єдиноріг — у Старій Празі, зокрема на Старомнестській площі, але єдинороги були зображені на вивісках багатьох середньовічних празьких аптек, зображень єдинорогів у Празі дуже багато); своєю чергою, Тигре — місто в Аргентині, 28 км на північ від міста Буенос-Айрес. Тигри в дикій природі зустрічаються лише в Азії, в Південній Америці їх нема. З іншого боку, тиграми аргентинські мисливці називали ягуарів і пум (так само, як у Середньовіччі мисливці називали мантикорами тигрів). «Тиграми» в Буенос-Айресі зазвичай називають приїжджих із Тигре (а в часи написання «Головоломок…» — також і китайців, причетних до криміналу).

264

З франц. «voulez-vous» — «чи хочете ви?».

265

Вілья-Марія — місто в провінції Кордоба, 550 км від Буенос-Айреса, в 1940-х славилося анатомічним театром.

266

Алюзія на роман Франсуа Моріака «Дорога в нікуди» (1939), зокрема на колізії, пов'язані з самогубством Оскара Револю. У романі «Дорога в нікуди» вмирають або зазнають цілковитого життєвого фіаско шість персонажів. У контексті оповідання «Жертва Тадео Лімардо» найбільш значуща колізія «дороги в нікуди» клерка Ландена, який стає жертвою вбивці.

267

Пор. у «Процесі» Кафки — комірчина поряд із канцелярією.

268

Алюзія на Базиліо Пертіне (1879—1963) — тридцять дев’ятого мера Буенос-Айреса (від липня 1943 до квітня 1944 р.), який у момент написання цього оповідання якраз починав виборчу кампанію. Недоброзичливці стверджували, що через тривалі зв’язки з Німеччиною Пертіне — «майже гітлерівець». А тому зовсім не випадково, що з Пертіне контактує саме Файнберг.

269

Обігрується реальний тогочасний рекламний слоган реального вина, але, з огляду на особу реального Пертіне, — можливо, обігрується ще й особлива жорстокість, з якою асоціювалися індіанці апачі, а також гітлерівці на окупованих територіях.

270

«Тіро Федераль Архентино», або «Тіро Федераль»