Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Максе? - покликала вона.
- Іду, мамо.
Він злiз із драбини та підiйшов на кухню .
- Синку, як ти вважаєш: краще прикрасити торт шоколадною глазур'ю і зробити напис білим шоколадам, чи все ж таки біла глазур і темний шоколадний напис?
Макс розгубився з відповіддю:
- А на смак торта це якось вплине?
- На смак - ні. Але все ж хотілося догодити імениннику. Що він більше любить, не знаєш?
- Іменинник любить усе! - відповів за сина тато, заходячи на кухню.
- Щось я сумніваюся... - задумалася мама, - прикрашу-но краще цукровою пудрою та фруктами, так ошатніше буде.
У руці в тата Макс помітив подарунковий конверт.
- Що це?
- Подарунок імениннику. Сподіваюся, сподобається.
- А що там таке, тату?
- Я вирішив подарувати від усієї нашої сім'ї річний абонемент до Музею Коперника. Ти ж розповідав, у якому Віталік був захваті від його відвідин.
- Ой, татку, це ж чудово! - вигукнув Макс. - Ось іменинник зрадіє! Такий подарунок набагато цікавіший за всілякі іграшки! До того ж, тепер батько не зможе дорікнути йому в тому, що той його вкрав.
Незабаром прийшли дідусь із бабусею. Вони принесли із собою великий мішок цукерок для Плохiша.
- Нехай хлопчик їсть на здоров'я.
Нарешті, у призначений час пролунав дзвінок. Уся сім'я зайняла свої місця і приготувалася до зустрічі іменинника. Макс побіг відчиняти двері. Не встиг Плохiш переступити поріг квартири, як назустріч йому вискочив Рем з обручем на голові, на якому красувалася табличка: "Happy Birthday!"
- Ой! Треба ж таке, агент Рамзес мене вітає! - здивувався той і нахилився до собаки, щоб погладити.
Пес поставив на нього лапи і лизнув у самий ніс (тепер хлопчик цього не боявся).
- Дякую тобі, песику!
- Ти проходь, проходь, - запросив його Макс.
Віталік зайшов у вітальню... і розплющив рота від здивування. Всюди висіли різнокольорові кульки і новорічний серпантин, блимали електричні гірлянди і звучала вітальна музика. Усі присутні, одягнені у святкові паперові ковпаки на головах, закричали хором:
- З Днем народження!!!
Плохiш не міг повірити в те, що відбувається. Він так і продовжував стояти з відкритим ротом, нібито його зачарували. Свято перевищило всі його очікування разів у сто, якщо не більше. Хлопчик навіть не здогадувався, що може бути настільки приємно бути іменинником.
На додачу до всього до нього підбігла Елка і вручила свій малюнок:
- Це тобі, Віталіку! Вітаю!
Він розгорнув барвисту листівку, зроблену дівчинкою... і на очі іменинника навернулися сльози.
- Що це ти нюні розвісив? - здивувався Макс.
- Це я від р-радощі, - схлипнув Віталік, витираючи ніс.
- Від радощі сміються, а не рюмзають! - повчально зауважив дідусь і потиснув імениннику руку.
- А це тобі, Віталічку, - бабуся вручила великий мішок цукерок, - їж на здоров'я!
- Досить радісних сліз. Запрошую всіх до столу! - покликала мама.
- Віталіку, сьогодні ти маєш сидіти на чолі, за правом іменинника, - промовив тато і відсунув для нього стілець.
Винуватець торжества сів на головне місце. Обличчя його сяяло від радощі, хоча очі досі були "на мокрому місці". Він подивився на присутніх щасливими очима:
- Та я... усім вам... дуже-дуже... - розгубився хлопчик, забувши всі слова.
- Досить подяк, переходимо до частувань, - скромно махнула рукою мама.
Святковий стіл буквально ломився від ласощів, приготованих її дбайливими руками. І найголовніше, тут було все, що так подобалося Віталіку. Бабуся безперервно підкладала хлопчикові їжу в тарілку і примовляла:
- Наїдайся, Віталічку! Сьогодні все для тебе!
Макс і Елка сиділи по обидва боки від іменинника і їм першим випала честь виголосити слова привітання. Брат із сестрою довго сперечалися за столом, хто з них перший почне. Перемогла, звісно, Елка, тому що "маленька" і "дівчаткам потрібно поступатися". Вона вбралася в довгу карнавальну сукню Рапунцель, розпустила своє волосся і станцювала для іменинника танець під музику з мультфільму. Це так зворушило серце Віталіка, що він ледь не відбив свої долоні, аплодуючи дівчинці.
Сьогодні вся увага була зосереджена на імениннику. Макс побажав другові здійснення його заповітної мрії. Бабуся і дідусь навперебій бажали йому здоров'я. А мама й тато вручили хлопчикові конверт:
- Віталіку, це тобі подарунок від усієї нашої родини!
Іменинник навіть підвівся з місця від здивування:
- Мені?.. Ще й подар-рунок?!
- Звичайно! Адже сьогодні твоє свято!
- А що це? - здивувався він, витягнувши з конверта пластикову картку.
- Це річний абонемент клубу Коперника, - пояснив тато, - бачиш, там написано твоє ім'я.
Плохiш втупився на карту:
- Не може бути!..
- Так, так. Усе правильно. Ця картка дає тобі право на безлімітне відвідування музею і планетарію протягом року.
- Та ну?! - із сумнівом перепитав він. - Я що ж, зможу туди ходити, коли заманеться? Безкоштовно?
- Хоч щодня! Причому, з ранку до вечора! - посміхаючись підтвердив тато.
- Ну, все ж таки школу пропускати через це не варто, - зауважила мама.
Віталік глянув на Макса:
- Виходить, що тепер ми зможемо разом ходити до того цікавого музею?
- Навіть не сумнівайся! - усміхнувся друг.
Хлопчик притиснув конверта до грудей, як дорогоцінний подарунок.
Його очі світилися щастям:
- Я... усім вам... так... вдячний! - промовив він, заїкаючись від хвилювання.
- Але це ще не все... - загадково промовив Макс і вимкнув світло.
З кухні з'явилася мама з тортом у руках, на якому горіли свічки. А маленька Елла дзвінким голосом заспівала пісню:
"З Днем народження тебе!
З Днем народження тебе!
З Днем народження, Віталіку,
Ми вітаємо тебе!"
- Ну, імениннику, задувай свічки! - скомандував тато, коли мама нарешті поставила торт на стіл.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник», після закриття браузера.