Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 134
Перейти на сторінку:

Цигарки закінчилися ще вночі, але в нього не було жодного бажання підніматися з місця. Коли ж нарешті зайнявся ранок, Дастін відірвав себе від софи, заваленої теками, допив залишки крижаної кави і, натягнувши куртку, вийшов назовні.

Ранок був наче навмисно гарним, буцім-то йому і без того не було млосно. Після першої затяжки життя трохи налаштувалося, а порція гарячої смоли, яку подавали у крамничці за рогом під виглядом кави зробила свою справу.

Він сів у Додж майже повноцінною людиною. Але не встиг завести автівку, як з рації почулося.

- Увага, біля могили Ділейні помічена людина.

О’Ніл вихопив рацію і трохи не вирвав її з корінням.

- Прослідкуйте за нею! Я вже виїжджаю!

Дорога не зайняла багато часу, він знав шлях до Масонського цвинтаря. Його зустрів один з патрульних.

- Сантос слідкує за людиною. Це чоловік, приблизно сорок років, високий, гарно вбраний. Не схожий за описом ні на кого з родичів загиблого. Він все ще біля його могили.

- Дякую, Крісе. Гарна робота.

Детектив поспішив дістатися місця як можна швидше, аби не впустити загадкового відвідувача відлюдькуватого Ділейні, який сторонився навіть власної родини.

Він зробив знак Сантосу продовжувати стеження і втрутитися у разі, якщо справи підуть за небажаним сценарієм.

І обережно покрокував вперед. Біля могили справді стояла людина. Чоловік. Кучеряве волосся, дорогий на вигляд одяг. Він наче сканував місце поховання поглядом сірих очей, не помічаючи нічого навколо. 

- Доброго ранку, містере… - озвався О’Ніл до незнайомця, але той не одразу зреагував.

- Звичайно, доброго ранку, детективе.

- Ви мене знаєте?

- Тільки те, що ви - детектив. Ваша кобура стирчить з-під куртки, але ви не в формі. Значок на поясі видно за милю, як і нічний недосип. Ви не сержант, їх би не змусили займатися стеженням - так, хлопців ваших я теж помітив - залишається лише детектив.

- Вам би піти у детективи.

Кучерявий всміхнувся.

- То чим я можу вам допомогти?

- Чому ви тут? Ви знали Артура Ділейні?

- Тільки чув про нього. Яка прикра, передчасна смерть. 

- Тільки чули і все одно вирішили завітати на його могилу?

Незнайомець підвів на О’Ніла погляд і сірі очі наче порушили хід його думок, щось ніби клацнуло в голові детектива. Зір затуманився і він був змушений вчепитися в надгробок аби не впасти.

- Мені дуже шкода, детективе. Але вам краще не влізати в цю історію. Ви нічим не допоможете. А тепер вам краще повернутися до ваших хлопців і розказати їм, що я виявився журналістом, який писав про загиблого, от і все.

Коли О’Ніл очуняв за кілька хвилин, він розгублено озирнувся. Нікого. Але ж тут був хтось, журналіст…Він щось сказав О’Нілу, але той не міг пригадати що саме. Здається, нічого важливого. Дастін дістав чергову цигарку з пачки і покрокував назад, до патрульних.

Єдина надія, єдина зачіпка зникла. Чорт, йому справді потрібно чудо у цій справі.

~~~

Джеймс прокинувся рано, але зовсім не відчував себе відпочившим. Він ледве відліпився від приємних обійм простирадл після майже півтори години сну і підповз до гардеробу тільки завдяки обіцянці Елінор зустрітися з ним сьогодні в школі.

Він пам'ятав її тихий шепіт у своєму сні. Хлопець зніяковіло завмер і постарався викинути з голови картину, що спливла в пам'яті. Тендітна дівчина несе його на витягнутих руках по сплячому будинку, обережно кладе його на ліжко. Він марно принюхувався, намагаючись вловити її аромат. У повітрі не залишилося і натяку на її запах.

Звісно, це міг бути сон. Десь глибоко у душі він сподівався, що всі події минулої ночі - просто галюцинація, викликана дією нового знеболювального, але особливої впевненості в нього не було.

У дзеркалі відобразився незнайомець: короткий їжачок ледь з’явившегося волосся, схудле обличчя, на нозі гіпс і розрізані джинси в довершення образу. Зате ніяких синців під очима та перекошеного від болю обличчя, тішився він.

Джеймс швидко вмився, прихопив незвично важкий рюкзак і спустився вниз. Мабуть, гіпс надто сильно гуркотів сходами, тож унизу на нього вже чекав батько.

- Давай я швидко зроблю млинців, чи щось інше? - Запропонував Стівен, протираючи сонні очі.

- Тату, не треба тут розводити бурхливу діяльність тільки через поганий шмат гіпсу, Джеймс легенько постукав по нозі і посміхнувся. 

- Я схожий на пірата з дерев'яною ногою?

- Бракує тільки пов'язки на оці. Сподіваюся, вона й не з'явиться,  - з ноткою суворості у голосі завершив Стівен. Джеймс приречено знизав плечима: його каліцтво не завжди залежало від нього самого. Тим паче, тепер.

Джеймс сидів на табуреті і постукував гіпсом по ніжці столу. У його грудях засіло дивне почуття: суміш нудьги та напруження. Все як завжди: ранок, сонний батько, сніданок нашвидкуруч. Але все ж таки тепер це виглядало не так як завжди. І відчувалося інакше.

1 ... 56 57 58 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"