Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

"Ох, погано справа", - подумала Єва.

– Чудово! - Таксидерміст крутив у руках омніпод і уважно розглядав його крізь товсті лінзи своїх окулярів. – Охорона, дякую за сприяння. Прошу вас повідомити куратора Дзина, що ми виявили екземпляр, що втік. Незабаром я підготую його для королеви.

«Добре хоч перекодувальник недалеко і поки що працює. Хоча б розумію, що він каже».

Королівський гвардієць вийшов через розсувні двері.

«Класна робота. Рознесли тут усе на славу», – подумала Єва.

- Через тебе тут страшний бардак, - сказав таксидерміст і натиснув на кнопку. До центру приміщення випливла порожня камера. – Потрібен час, щоб навести лад. – І він забрав зі столу один із вкрадених пультів.

Єва озирнулася: якийсь жовто-зелений слиз покривав плямами колись стерильну лабораторію; піщаного снайпера ніде не було.

"Треба вибиратися звідси".

- Тепер я розумію, чому Бестіїл хотів змінити умови договору після того, як дістав тебе, - продовжував розголошувати таксидерміст. Ще одна кнопка - і по скляних стінах камери-банки пішла бриж, перетворюючи їх на щось на зразок водяної перегородки. - Ну і побігав він за тобою, мабуть. А Бестіїл, взагалі-то, не проти як слід полювати.

Єва сердито подивилася на очі свого тюремника.

- Він зруйнував мій дім. Він мало не вбив мене.

- Для землерийки ти дуже забагато балакаєш.

Таксидерміст захихотів і вштовхнув Єву в камеру. Дівчинка легко прослизнула крізь мембрану і впала на підлогу. Вона відразу схопилася на ноги, сподіваючись вистрибнути, але стіни вже затверділи, утримуючи Єву всередині. З середини підлоги піднялася тонка жердина.

– Будь ласка, не треба! Я вам нічого не зробила! – благала Єва. Очі її застилали сльози, що навернулися. Чутливість тіла все ще була притуплена знеболюючим, але Єва все одно тремтіла - від страху.

- Ти будеш чудовим доповненням нашої колекції.

Таксидерміст приєднав шланг до заснування банки та направив на Єву пульт управління.

Розділ 29. Мітки.

– То що тут у нас? – Двері розсунулися, пропускаючи до лабораторії Дзина. За ним слідували кілька королівських гвардійців, а за ними йшла висока істота в пишному блискучому одязі.

- Куратор Дзін, Ваша Величність, - промовив таксидерміст, наблизився до королеви і поцілував одну з підвісок на її шиї, прихованої гофрованим коміром. Він зацьковано озирнувся на розгромлену лабораторію, нервуючи зовсім як його власні піддослідні. - Я ніяк не очікував вашого візиту. Це… велика честь.

Королева кивнула і плавно пройшла повз гвардійців у центр кімнати.

Смертоносний газ ще не паралізував Єву, але вона все одно не могла поворухнутися від жаху в очікуванні своєї долі.

Два переливчасті очі з темними горизонтальними зіницями розглядали дівчинку. На напівпрозорому перламутровому обличчі були намальовані кручені знаки. Кутаста голова потопала в складках подвійного гофрованого коміра; голову вінчала корона, зроблена з кольорових грибів та лишайників. Великий голосовий перекодувальник ширяв над королевою, супроводжуючи її на кожному кроці.

- Ось істота, про яку я сповістив вас, Ваша Величність, - сказав Дзін, ширяючи поруч. – Бестіїл доставив його сюди у рамках контракту. Я вважаю, що воно може мати зв'язок з артефактами, виявленими в ході тих віддалених розкопок на півдні.

Обидва дивилися на Єву. Поряд з величною королевою Охо Дзін здавався крихітною пташкою, що тріпоче в повітрі.

- Якщо дозволите, - втрутився таксидерміст, кашлянувши, - я хотів би додати, що цей маленький жук зумів миттю вибратися звідси. Його зловили в Залі артефактів, якраз поряд із експонатами, про які ви кажете, куратор Дзін.

Насилу впоравшись з нервами, Єва стала обличчям до королеви.

– Ви… ви королева Око?

- Правильно вимовляти Ох-хо, - пирхнув таксидерміст. Королева Охо подивилася на Дзіна.

- Дуже незвичайний діалект, Ваша Величність, - прокоментував явно заінтригований Дзін. - Нічого подібного я раніше не чув.

– Ви… можете мені допомогти? - Єва проковтнула крижаний ком, що пронизав її холодом до самого нутра. Руки, пов'язані попереду, тремтіли до плечей.

- Хіба цій істоті не слід поцілувати нашу священну землю, перш ніж замовляти з Її Величністю? - Запитав таксидерміст, шукаючи поглядом підтвердження Дзіна.

Рот королеви повільно відкрився - як на голограмах, що зображували риб, що дихають під водою. Голос, що пролунав, виявився з хрипотою і якимось нерівним, немов готова закипіти густа юшка.

– Що ти таке? - Запитала королева.

Єва кинула швидкий погляд на Дзіна і відповіла:

– Я… Я Єва. Єва Дев'ять.

— Якась Єва Дев'ять, королева Охо, — повторив Дзін. - Вражаюче.

Королева обійшла камеру з полоненою дівчинкою, уважно розглядаючи експонат.

– З ним були інші? - Запитала вона.

- Бестіїл не згадував такого, - відповів таксидерміст, насіння за королевою.