Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- Ні тут краще, там ззавні одні лише проблеми і біди, а тут спокійно, та й за все це потрібно заплатити, а я немаю грошей! - мені було жаль його бо він справді мав вигляд  того хто перестав итись і здався.

- То як ти замовляв без грошей? 

- А отак, сам не знаю як, замовяв і приносили, всі ж думають, що вже ледь не мільйонер, мене ж Кенні запросив рати участь у боях. Ах ти ж це знаєш, так от, а де він власне подівся? Куди ит його відвів?

- Ми просто люб'язно поговорили і все!

- Можна сказати ти забрав у мене мого роботодавця, чим я маю патити зараз? - стурбовано запитав він.

- Не турбуйся про Кенні він у боса, гріє свою дупу, а тобі краще подумати про свою. Тай за гроші не переймайся, ваднаю! - заспокоїв я його перед нашою розмовою.

- Ти що бачився з цим Бебітом? 

- Бачився, владнав справи і от прийшов щоб поговорити вже з тобою!

- Навіщо тобі я? 

- Та чесно кажучи ти мені не потрібен, я просто хотів поговорити!

- Отак просто поговорити? Знаєш мені вже тут про тебе трохи розповіли, і знаєш що я подумав, ми з тобою схожі!

- А чутки розлітаються швидше ні світло!

- Але ти он гарно одягнений, маєш при собі гроші, зустрічаєшся з самим Бебітом, є його головним бійцем!...

- Я не його боєць, вірніше працював трохи на цього покидька, але все це в минулому!

- Всеодно чогось досягнув, бодай грошенят підзаробив. Ну а як тобі я? В минулому боксер, тай зараз регулярно тримаю себе  у формі, а зараз сижу тут і втішаюсь пивом яке ненавиджу. Чесно це тільки сьогодні, неприємний вийняток, ае мене наче приклеїли тут, не хочеться кудись йти звідси!

- У всіх бувають важкі періоди, ти не виняток!

- Мене не втішає що комусь десь так само погано зараз як і мені!

- Втішатись не потрібно це неправильно, але ще правильніше розуміти, що світ наповнений стражданнями, а ми просто живемо у ньому!

- Краще б не жили, навіщо таке життя? - жалібно запитав Алісон.

- Краще задайся питанням: "що я можу зробити", щоб воно було потрібне для інших!

- Я ж намагався бути хорошим чоловіком, батьком, любити свою сім'ю, а що в замін? - йому справді уло паршиво на душі і навіть його сильне тіло і серйозний вигляд обличя не могли приховати того жалю.

- То що ж трапилось з тобою? - я й справді хотів знати, щоб допомогти йому від чистого серця.

- Чому це я тобі розповідаю?

- Може тому, що ми з тобою схожі?

- У мене була робота, була дружина і двоє донечок, ну вони є і зараз, але ж ми якби і не живемо разом як сім'я. Я добре заробляв, усе мали в достатку, але мене звільнили, бо фабрика перейшла в руки до нових власників, які поперли нас геть. Іншої роботи я не знайшов, а де ж її зараз знайти? 

Нема де подітись, а гроші то треба, усе оплачувалося моїми грошима, зараз їх нема от і жінка незадоволена, підшукала собі якогось при грошах на стороні і влаштовує мені пекло. Я додому не хочу розумієш? Я люблю донечок і ту стервоттеж люблю, але ненавижу свій дім і усе що відбулось за останній час.

- Що ж історія паршива! - проказав я перейнявшись його розповіддю.

- Тому я і хотів податись в бої, я ж боксер, та і непоганий, до того ж Кенні підвернувся так вчасно, чого б не заробити добрих грошей, ще й заради сім'ї. Ти ж згідний зі мно? Ти ж розумієш про що я чи не так Матіас?

- Так само колись зробив і я, але зараз хочу про це забути, та минуле є минулим, лише нове життя дозволить його позбутись! 

- Багато ти там заробив? 

- Доволі непогано, але це не та справа яка приносить добро!

- Але ж можна заробити? - продовжив боксер.

- Можна, але ти подумай чого Кенні з'явився саме тоді коли з тобою все це сталося? -  я дав йому трохи їжі для роздумів.

- І що ти хочеш сказати? - він задумався з усіх своїх сил.

- Ти ж розумна людина - подумай! - продовжив я, заохочувати його порозмислити.

- Я правда не розумію, що саме ти хочеш мені цим сказати! - розгулено промовив боксер розвівши руками.

- Подивись, що відбувається цьому клятому місті! 

- Безробіття, беззаконня, свавілля, сірість і понурість, усе це вже набридло!

- В Магавілі це все не просто так! 

- Це здогадки чи ти щось знаєш? 

- Вони навмисне руйнують місто, щоб перетворити його на величезну клітку, де бійці вже не потрібні, там будуть битись за шматок хліба його жителі! - пояснив я.

- Оце так шоу, і хто ж за цим стоїть? - зацікавлено запитав він.

- Той самий Бебіт, і його поплічники, що прони кли у всі сфери впливу в Мегавілі. Люди для них ніщо, їм тільки гроші і влада, вони нищать місто і життя людей! 

- Навіщо ти мені це розповідаєш? 

- Цікаво ж правда? - посміхнувся я.

- Цікаво, але я тут до чого, я ж втратив роботу і в самого купа проблем!