Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Зворотний бік світів 📚 - Українською

Читати книгу - "Зворотний бік світів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зворотний бік світів" автора Дарунок Корній. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 80
Перейти на сторінку:
жаль, надто пізно зізнався у своєму батьківстві. Чи має вона його за це ненавидіти? Ця жінка не знає, що таке ненависть. Чуєш, сину! Перун і справді батько Птахи. Твоя ревність, котра губила світи, руйнувала долі людей, безпідставна.

— Безпідставна, — швидко повторив Стрибог і вчепився пальцями в ладанку. — Навіть якщо це правда, а не спланована змова проти мене, то це все одно нічого не змінює. Птаха заслуговує на погибель. Вона брехуха, котра украла в мене доньку і переховувала її в родині смертних. Таке не пробачається.

— Сину, її можна зрозуміти. Вона лишень жінка, слабка і недалекоглядна. Ти ж Стрибог. Тобі що, світ клином зійшовся на батьківстві? Вона могла взагалі не розповісти тобі правду про батьківство. Могла, але не зробила.

— Що? То ти вже на її боці? — Стрибог гидливо скривився. — Звісно, той, хто занапастив мою доньку, мусить бути на боці брехухи та зрадниці.

— Не верзи дурниць! Мальва жива. Ніхто її не вбивав і не занапащав. Її бачили у світі Оранти, і незабаром вона з’явиться перед наші очі, щойно ми цього захочемо. Птаха мені обіцяла.

— Ну-ну! Батьку, ти себе чуєш? Птаха йому обіцяла! Це не мені прополоскали мізки. Це тобі їх полощуть і дуже вдало… Навіть якщо це правда, то хто вона така, щоб дозволяти чи забороняти мені, рідному батькові, бачити свою дитину? Що з вами коїться? Щойно хтось перетинається з Птахою, як відразу стає її симпатиком. Ніяких перемовин з цією… Чуєш? Я все сказав. Вона для мене — ворог номер один, і ти, до речі, теж мені поки не друг. Щойно віднайдеться Мальва, стане зрозуміло, що з тобою робити. Треба ж таке вигадати: Мальва у світі Оранти. Звісно, що Перун, який прикриває злочинницю, і не таку байку вигадає. Моя донька — полонянка Мертвої річки. Чи не ви всі мені з перших літ товкмачили, що не можна підходити до річки, не можна пхатися у її води? Тому що створіння, котрі там живуть, упіймають та знищать. Що змінилося, таточку? Ти почав вірити світлим?

— Не в тому справа, сину, вірю чи ні. Це ти надто довіряєш сірим. У цьому вся біда. Схаменися. Мальва досі не темна, тому води річки Забутої-Незгаданої не нашкодили їй. Мати Мальви — проста смертна жінка. — Морок сумно похитав головою. Показав рукою на Храм, який тріщав та поволі зачав просідати. — Навіщо ти це зробив? Сірі?

Сум та біль затопили очі Стрибога.

— Мальва — моя донька. Мальва — за покликом крові темна. Не вигадуй байок, батьку. А що стосується темного Храму, то… До чого тут я? Це стара віра дала тріщини. Храм Чорнобога помирає.

— Навіщо? — Морок печально оглядав місцевість. Земля під ногами на площі також задвигтіла. — Ти відібрав у людей віру. А це гірше від смерті.

— Ти надто високої думки про мене, батьку. То не я. Очевидно, є сили могутніші, аніж міць старих мертвих богів.

— Хіба? — Морок дістав з кишені порожню пляшечку з-під еліксиру. — Це передав мені твій служка. Віднедавна всі розпорядження, котрі даються проклятим служкам щодо світу Відтіні, слід погоджувати з Повелителем. На жаль, я спізнився, і проклятий надто пізно повідомив мене про твій дивний наказ. Тому і Храм падає, тому й ідол розсипався…

— Пхе… — єхидно зашипів Стрибог. — Навіть якщо це правда, то чому твій всемогутній Чорнобог дозволив цьому статися? Якийсь там еліксирчик…

— Кажеш «якийсь там»? — Очі Морока налилися кров’ю. Від вдаваного спокою не залишилося й тіні. — Може, запитаємо Навію, з чого зроблений її еліксир і хто зняв чари з мосту та брами? Гарних ти собі друзі знайшов… Навія, сірі.

— І що з того? Нехай. Храм ми побудуємо ще кращий, — продовжував співати своєї Стрибог. — Тільки в ньому не буде брехунів та зрадників.

— Та невже? — Морок сіпнувся та вхопив Стрибога за груди, струсонув та штовхнув так, що той не втримався на ногах та боляче гепнувся об землю. — Ти — йолоп! Ніяких храмів більше не буде і взагалі нічого й нікого не буде, якщо ми дозволимо цьому Храму впасти. Це ж не просто Храм, який своєю головою сягає неба. Це ключ до інших світів! Його допомагав будувати сам Творець. Ані світлі, ані тим паче темні ніколи не намагалися його зруйнувати. Їм таке і на думку б не спало. Бо заборонено Творцем. Так, усім, крім мого сина. Я поганий батько. Не впильнував. Є ще одна таємниця темного Храму. Вона передається від Повелителя до Повелителя Темного світу. Під Храмом знаходиться темниця. У ній замкнений Хаос.

— Хто? — Стрибог навіть не робив спроби підвестися. Так і сидів на землі, здивовано оглядаючи батька. Той каже правду чи дурить його? — Та це ж лишень дитяча лякалка про старого Хаоса, замкненого в підземеллі. Хіба ні? І якщо його випустити, то загинуть усі світи. Зрештою, Хаос був твоїм батьком. Навіть якщо то правда і я знищив темницю, то хіба ви з батьком не домовитеся?

Морок дивився на Стрибога згори вниз. Люті у його словах не меншало:

— А хіба ми з тобою можемо порозумітися? Ти мене і чути не хочеш. А з батьком Хаосом справи геть кепські. Та зараз не час з’ясовувати батьківсько-синівські стосунки. Потрібно рятувати Храм. Де Навія? Знайти її негайно! Тільки вона може зварити правильний еліксир. Рука того, хто руйнував, може і повернути до життя.

Площа стояла і слухала, як ці двоє перемовлялися. Печать жаху та приреченості висіла над світом темних. Із-за спин натовпу вигулькнула зеленокоса постать Навії та кинулася в ноги Морока:

— Пробач мені, Повелителю. Мене примусили, я не хотіла, я не зна…

— Цить! — Морок жестом зупинив Навію. — Ти можеш це спокутати лишень одним: зварити рятівний еліксир.

— Але я не знаю як… — пробелькотіла Навія, стоячи навколішках перед Мороком.

— Зате я знаю. Та я б і сам зварив протиотруту, якби не потрібна була рука того, хто варив отруту. Треба знайти суміш сірої плісняви та чорної води. У тебе щось лишилося?

Навія ствердно закивала. Морок продовжував:

— Ще потрібні сльози Жар-Птиці та молоко Праматері. Гадаю, що їх у тебе нема?

Навія кивнула, погоджуючись.

— Вони є в Птахи чи в Перуна. Потрібно переміститися до світу Оранти.

Морок випростався. Підняв голову та простяг руки долонями догори:

— Нехай допоможе нам Сварог!

— Що? Не смій рятувати Храм. — Стрибог схопився із землі, мов укушений. — Хай старе валиться. Щойно Храм стане попелищем, почвари з Мертвої річки звільнять Мальву. А ми побудуємо новий Храм, ще кращий, і створимо нових богів.

1 ... 56 57 58 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зворотний бік світів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зворотний бік світів"