Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мерзенна сила 📚 - Українською

Читати книгу - "Мерзенна сила"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мерзенна сила" автора Клайв Стейплз Льюїс. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 166
Перейти на сторінку:
з цього приводу є деякі сумніви, тому я мушу відіслати вас додому. Втім, ви можете до нас приходити. Поговоріть із чоловіком, а я тим часом пораджуся зі своїми зверхниками.

— Коли ви їх побачите?

— Вони приходять, коли їм заманеться. Щось наша з вами бесіда набула надто врочистого відтінку… Хочете, покажу вам зараз і кумедний бік послуху? Ви ж не боїтеся мишей, правда?

— Кого? — здивувалася Джейн.

— Мишей.

— Та ні… — розгублено протягнула Джейн.

Господар подзвонив у дзвіночок, що стояв біля дивана, і в кімнаті майже відразу з’явилася пані Меґз.

— Принесіть мені попоїсти, будь ласка, — сказав він. — Вас, пані Стадок, сніданок чекає внизу — до того ж набагато суттєвіший, ніж мій. Та якщо ви посидите зі мною, доки я їстиму, то побачите одну з принад нашого дому.

Пані Меґз повернулася з тацею, на якій була склянка, карафка з червоним вином і невелика хлібинка. Поставивши тацю на столик біля дивана, вона відразу ж вийшла.

— Бачите, — показав господар на харчі, — я живу тут, наче той король із «Керді». До речі, напрочуд приємна дієта. — 3 цими словами він відламав собі шматок хліба і налив вина.

— Я не читала такої книжки, — озвалася Джейн.

Доки господар їв і пив, вони трохи поговорили про ту книжку; та ось господар поставив склянку назад на тацю, змів просто на підлогу крихти і сказав:

— А тепер, пані Стадок, обіцяна розвага. Тільки мовчіть і не ворушіться.

Він вийняв з кишені маленький срібний свисток і неголосно свиснув у нього. Джейн спокійно сиділа; кімната тим часом сповнилася якоюсь густою, ледь не відчутною на дотик тишею, аж ось почулося спочатку шкряботіння, потім шарудіння, і за кілька секунд вона побачила трьох опецькуватих мишей, які прокладали собі шлях крізь густу ворсу килима — їм та ворса мала видаватися схожою на рясний підлісок, — рухаючись чомусь не навпростець, а широкими зигзагами, і незабаром наблизилися так, що можна було вже розгледіти, як поблискують крихітні оченята і ворушаться, винюхуючи, що там попереду, маленькі чорні носики. Хоча Джейн і сказала, що не боїться мишей, їй усе ж було трохи лячно бачити їх мало не в себе під ногами, і вона ледь всиділа на місці. Та все ж усиділа, і саме завдяки цьому чи не вперше в житті побачила мишей такими, якими вони є насправді — перед нею були не перелякані створіннячка, що притьмом прошмигують час від часу десь у кутку, а граціозні тваринки з чутливими, ніби затягнутими у лайкові рукавички передніми лапками і прозорими вушками; встаючи на задні лапки, вони дуже нагадували мініатюрних кенгуру. Швидко і нечутно миші нишпорили туди й сюди по підлозі, аж доки там не зосталося жодної крихти. Господар подув у свисток вдруге — всі три миші шурхнули геть і через кілька секунд зникли за ящиком з вугіллям — і зі сміхом в очах поглянув на Джейн. «Ні, він не старий, — подумала вона, — аж ніяк не старий».

— От бачите, — озвався він, — усе дуже просто. Люди хочуть позбутися крихт, а миші ждуть не діждуться, щоб їх забрати. Скажіть, хіба ж тут є через що сваритися? Розумієте, послух — це радше танок, аніж наслідок муштри, особливо, коли йдеться про чоловіка і жінку, які мають навпереміну слухатися одне одного.

— Якими ж великими ми їм здаємося… — прошепотіла Джейн, можливо, не надто доречно, але в неї були для цього свої причини. Якусь мить вона й справді думала про те, що в очах у мишей мала б виглядати сущим велетнем, та раптом перспектива немов перевернулася, миші вилетіли їй із голови, і вже вона сама химерним, незбагненним чином стала почуватися достеменною дрібнотою порівняно з чимось нестерпно великим, справжнім породженням Бробдінґнеґу, що невблаганно насувалося й ось-ось мало з’явитися тут, у цій кімнаті. Дихати стало важко, вся сила й енергія раптом мовби кудись випарувалася; Джейн ледь не у розпачі зиркнула на господаря і вражено завмерла, бо той також хтозна-чому видавався тепер таким же маленьким, як і вона сама. Кімната враз ніби зібгалася, зробилася не більшою за мишачу нірку, а на додачу до всього ще й буцім трохи перехилилася — так, наче зігнулася під незмірною вагою і сяйвом тієї безформної величі, яка була вже зовсім близько. Немов крізь сон Джейн почула, як господар лагідно каже:

— Перепрошую, але тепер вам краще піти. Людям тут не місце, та я вже звик. Ну, йдіть, швиденько!

З

Зійшовши із розташованого на вершині пагорба селища вниз до станції, Джейн побачила, що туман починає розвіюватися вже й у долині. У ньому то тут то там з’являлися чималі прогалини, і потяг, у якому Джейн їхала назад до Еджстоу, раз у раз виринав із імли в острівцях м’якого передвечірнього світла.

Дорогою додому в душі у неї панував такий сумбур, а до голови приходили настільки різні думки, що якби хтось постановив собі в усьому цьому розібратися, то міг би подумати, ніби в купе сидить не одна Джейн, а цілих три, ба навіть чотири.

Перша Джейн просто пригадувала кожне слово і кожен рух господаря та насолоджувалась ними; всі її оборонні мури — доволі скромний набір сучасних ідей, що досі становив для неї основу життєвої мудрості, — змив без сліду клекітливий плин почуттів, яких вона не розуміла і не могла проконтролювати, хоч і намагалася. Це, властиво, ставила собі за мету друга Джейн, яка до першої ставилася з неприхованим презирством, адже саме таких жінок завжди відверто зневажала. Якось, виходячи з кінотеатру, вона почула, як молоденька, крикливо одягнута дівчина з густо наквацяним косметикою обличчям і м’ятним льодяником у роті — таких можна побачити за прилавком у першій-ліпшій крамниці — каже подрузі: «Ох і красень! Якби він подивився так на мене, я пішла б за ним хоч на край світу.» Хтозна, чи мала рацію друга Джейн, порівнюючи

1 ... 56 57 58 ... 166
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мерзенна сила», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мерзенна сила"