Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Туреччина. За місяць після смерть Іштвана..
—Володарю, дійшли звістки, король Трансільванії таки мертвий, спадкоємців крім доньки Елізабет у нього не було, де вона не відомо. - насправді слуга прекрасно знав, хто винен в смерті короля, але робив вигляд, що нічого не знає. Як-то кажуть, мало знаєш, краще спиш.
Почувши про смерть Іштвана, Мехмед потер руки і задумався.
—І ще, ваша дочка... вона благополучно повернулася додому - швидко сказав головний візир, і зробив крок назад, побачивши різку переміну в обличчі султана.
Мехмед перевернув стіл.
—Дурна дівка! -випалив султан, а після сів на стільчик і задумався.
За декілька хвилин,врешті заспокоївшись, Мехмед усміхнувся і почав диктувати наказ:
—Збирай армію, досить, настав час покарати цих дурних дітей! Нема чого їм жити, ніякого толку. Готуйтеся до походу. Хочу келих з черепа Влада, цей хлопчисько поплатиться життям за свою зухвалісті.
—Як накажете, султан-відкланявся головний паша і швидко покинув кімнату.
Мехмед же потер вісок рукою.
«Вона стане причиною твоєї смерті» - шепотів усередині противний голосочок, липкий піт виступив на чолі, султан почав причитати:
—Ні, Айгюль, ні, я не помру, вас чекає смерть, а я житиму - втішав себе Халіф, його самолюбство було задіто, а саме головне, те що, страх з кожним днем по тихеньку згризав с середини і зводив з розуму.
Він вже вбив Хош'яр, а на наступний день після неї, померла і донька, ударившись головою, Фахріє прожила всього лиш ніч, а з ранку, з'ївши трохи каші, спустила дух. Чи було йому її шкода? Так, але нічого з цим не зробити..
А от Марія, або ж Айгюль. Його донька, лишень своїм виглядом дратувала султана, з самого дитинства, що лицем, що характером була тінью своєї матері. А пророчі слова, що були сказані за місяць до її народження, лишень підсилювали ефект ненависті батька до доньки.
* * *
Валахія. Тронна зала
Влад сидів на троні. В кімнаті було порожньо, останній боярин, покинув приміщення близько хвилини назад. Влад думав, його нутро підказувало що треба якнайшвидше закінчувати підготовку і посилити воєнну оборону.
Двері відчинилися.
—Князю, вечеря готова ... Чекають лишень на вас.
—Іду-похмуро відповів князь.
Останнім часом його почали мучити сумніви. Він ніби бачив у всіх слугах зрадників, іноді в його голові почала з'являтися думка, що навіть Марія може бути зрадником.
—Чорт про що ти думаєш - потер очі князь. —Вона не здатна на це, принаймні не за стільки часу, все життя була зі мною... Знайшов кого підозрювати -прикрикнув сам на себе князь
В середині нього бушував конфлікт, аби не думати про дурощі, він встав і направився в столову.
Ілони ще не було, напевно як і завжди, мрійливо досиділась до останнього, а тепер на скору руку вдягається. А Міхня з Альбертом бігали довкола столу, чудом не перевернувши тарілки.
Марія посміхнулася, побачивши чоловіка і підійшла до нього.
—Влад, Коханий - обійняла його міцно і поцілувала в щоку.
—Моя Марія-провів рукою по густій косі жінки.
До них підбіг Міхей.
—Батьку, я сьогодні вчився стріляти з лука, разом зі вчителем, а ти постріляєш зі мною завтра?
—Добре, Міхня -посміхнувся.
Марія помітила, що чоловік був стривожений, вона повернула його голову до себе.
—Щось трапилося? -обережно спитала жінка, на що отримала різку відповідь
—Не зараз. -відрізав чоловік.
За хвилину двері відчинилися і зайшла Ілона.
—Батько-вклонилася і присіла за стіл поряд з Марією.
—Ілоно, сонце моє -посміхнулася Государиня.
—О, мамо, я тебе не помітила -вона була злегка п'яною.
Марія злякано глянула в обличчя тої, але промовчала, з надією що сьогодні не буде сварки. А вже потім вона дасть донькі доброго прочухану.
—Ілоно, Як пройшов день? -Влад не помітив її стану. Марія тихо зітхнула.
—Дякую, батьку, досить добре, ми з гувернанткою прогулювалися в саду, я чудово провела час, а ви в доброму здоров'ї сподіваюся?
—Не скаржуся, дочка моя, я чудово почуваюся, сьогодні до одного ідіота ходив, уявляєш, побачив в його компанії свою доньку.
—А що вас так дивує, мені вже 12, час собі чоловіка шукати, а то з нашим князем старою дівою залишуся.
—О, у тебе такий поганий правитель, жах.
—Влад, будь-ласка, не ведись. -промолила Марія. Але Ілону і її довгий язик було вже не спинити..
—Так, дуже поганий! -Вскрикнула у відповідь дівчина.
—Ілоно! -крикнула тепер на неї Марія, аби осадити, вона знала гнів Влада і їй зовсім не хотілося, щоб Ілона потрапила тому під руку.
—Не втручайся! - огризнулася вона.
—А може це просто ти погана? Чи не думала про це ніколи? -виведений на конфлікт, зло прошипів Влад.
Міхня з Альбертом взяли шоколадні цукерки поки що ніхто не бачив і почали з апетитом їсти їх, замість попкорну.
—Ілоно, негайно іди до себе в кімнату. -Марія
—Я не хочу!
Марія підійшла до неї вблизь, і вже за хвилину на щоці дівчини з'явився червоний слід.
Ілона лишень закліпала очима, не очікуючи такої реакції.
—Пішла геть, я не бажаю бачити тебе сьогодні. Якщо я виростила тебе такою зіпсованою і лайливою, то я не маю права називатися матір'ю.
—Мамо, -заскулила дівчина, але Марія лишень вказала рукою на двері.
Понуривши голову Ілона пішла, заледь не схлипуючи. За нею і інші члени сім'ї розійшлись по кімнатам, а їжа залишилась не тронутою..
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.