Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

Амая витягла теку з картонної коробки й підійшла до столу.

— Детективе Булле, — мовила вона, простягнувши йому документи.

Він підняв погляд, і, коли їхні очі зустрілися, Амая розпізнала серйозний, стриманий вираз, який свідчив про відчуття жаху, що переповнювало його.

— Це знімки скрипки, зроблені на прохання Джозефа Ендрюса молодшого. Чи не могли би ви перекласти їх на інший стіл? — Вона вказала в глиб зали.

Він кивнув, мовчки взяв теку і рушив до столу, розташованого поряд із письмовою дошкою.

— Робота проводилася ретельно, — диктував далі Джонсон. — До матеріалів справи додається звіт кожного експерта з докладним описом його роботи у хронологічній послідовності; крім того, розкрито кліматичні й орографічні особливості. Оскільки вбивство було вчинено в будинку, враховувалися такі дані, як внутрішня і зовнішня температура, а також той факт, що одне з вікон було розбите. — Він нахилився ближче до диктофона, що лежав посеред столу. — Наскільки я бачу, всі висновки експертів задокументовані належним чином. На деяких знімках містяться докази злочину з письмовим поясненням, що це за предмети і де вони були знайдені.

Амая вказала на низку світлин із зображенням крапель крові, що вільно падали, стікали або розбризкувалися на твердій поверхні. Всі були пронумеровані, і до кожної кріпилася метрична шкала.

— Збір доказів, збереження і ланцюг поставок не викликають заперечень, — зауважила вона. — Всі зразки були сфотографовані й розкладені у паперові конверти з відповідними наліпками.

Джонсон привернув увагу детективів до другої низки фотографій, зроблених у темному приміщенні із застосуванням яскравого освітлення.

— Що це таке? — поцікавився Шарбу.

— Наші ґальвестонські друзі були прискіпливими. На цих знімках показано процес пошуку прихованої крові за допомогою реактиву люмінол і спеціального освітлення. Експерти не знайшли ознак того, що хтось намагався приховати сліди крові чи будь-якої іншої рідини.

Читаючи звіт, Амая час від часу проглядала фотографії слідів.

— Для виявлення слідів використовувалися різні реактиви й кольорові порошки, — мовила вона, вказуючи на іншу групу світлин і не відриваючи очей від звіту. — Всі сліди, зафіксовані в будинку, належали членам родини. Аналогічним чином усі волосисті волокна, знайдені на місці події, зберігалися в окремих конвертах. За результатами експертизи, це волосся Ендрюсів.

Дюпре зупинився біля Джонсона й Амаї.

— Отже, огляд місця злочину був здійснений бездоганно.

— На мою думку, вони зробили все ідеально, — підтвердила Амая.

— Тоді... Чому? — спитав Дюпре.

Джонсон та Амая переглянулися.

— Що ви маєте на увазі? — уточнив Джонсон.

— Ґальвестонська поліція вже надсилала нам на електронну пошту звіти, цифрові фотографії... всі матеріали, що зазвичай додаються до справи. Чому ж тоді, коли ми попросили фотографії скрипки, капітан Рід відрядив із Ґальвестона двох патрульних, попри штормове попередження через Катріну?

— Не знаю. Чому? — перепитав Джонсон.

— От і я не знаю, — зізнався Дюпре. — З якоїсь причини начальник Бреда Нельсона вирішив, що має відправити нам оригінальні знімки. На його думку, це важливо і терміново.

— Може, горе юного Ендрюса розчулило його серце і він почувається винним, розуміючи, що ми можемо повторно відкрити справу, — припустив Джонсон.

— А може, на відміну від Бреда Нельсона, він не настільки впевнений, що на початку розслідування все робилося як слід, — сказала Амая.

Джонсон знизав плечима.

— Як я вже казав, — зазначив він і широко розвів руки, немовби охоплюючи весь стіл, — вони працювали бездоганно.

— А скрипка? — поцікавився Дюпре, підвівши їх до столу, за яким вмостився Джейсон Булл.

— Те саме стосується і скрипки. Чиста, професійна робота. Так, це правда, що друга експертиза була проведена після того, як бригада прибиральників очистила місце злочину, але на загальних фотографіях і на тих, що були відзняті згори, добре видно скрипку. На ній немає жодних відмітин, бризок або прилиплих часток. Ми можемо відсканувати оригінальні знімки, зроблені до прибирання, і спробувати збільшити їх, хоча, відверто кажучи, експерти такого рівня навряд чи могли не помітити якогось сліду. Надто старанно вони працювали.

Джейсон Булл кашлянув.

— Слухаємо вас. — Амая запросила його висловитися.

— Мабуть, це нічого не означає. Я не є експертом і не розбираюсь...

— Булле, ви щось побачили? — наполегливо спитав Дюпре.

— Може, я помиляюсь, — мовив він, тицьнувши пальцем в одну із фотографій, — але мені здається, що внизу щось написано.

Всі схилилися над світлиною, на яку вказував детектив. Скрипка була зображена крупним планом; під плечовою опорою, там, де лак облупився на деревині, розрізнялася якась хвиляста лінія.

— Скидається на звичайну подряпину, спричинену зіткненням із більш твердою поверхнею, — зауважив Джонсон.

Дюпре підняв світлину затягнутими в рукавиці пальцями й глянув на неї зблизька.

— Ця лінія начебто продовжується після кривої, утвореної вигином деки. Чи є інший знімок, де її краще видно?

Вони продивилися всі знімки один за одним, але не знайшли жодного, де можна було б визначити, чи тягнеться лінія далі.

Дюпре роздратовано зітхнув.

— Треба пошукати у фотографіях місця події, де скрипка знята з правого боку, прихиленою до каміна, — запропонувала Амая, метнувшись до столу. Інші агенти рушили слідом за нею. Дівчина уважно проглянула фотографії і зрештою обрала дві. — Ось тут чудово видно бік скрипки, хоча з такої відстані не вдасться розгледіти, де закінчується ця позначка. Надіслані капітаном фотографії мають дуже високу якість. Якщо ми прислухаємося до поради Джонсона — відскануємо їх і спробуємо збільшити, гадаю, зображення вийде чіткішим.

— Дійте, — звелів Дюпре.

28. Сховався в усіх на видноті

Новий Орлеан, Луїзіана

За останню годину дощ посилився. Бурхливі потоки води обрушувалися на вікна з таким шумом, немовби хтось жбурляв у них жменями гравію. Вітер не вщухав. Далекий гуркіт грому нагадував монотонне безперервне відлуння, а за обрієм, де скупчилися грозові хмари, спалахували блискавки. Національний ураганний центр підтвердив, що око урагану в п’ятдесят миль завширшки охопило всю Мексиканську затоку й безжально насувалося на Новий Орлеан.

Амая позирнула у бік вікна, здивована оглушливим тріском, що вже не вперше доносився звідти. Вона вкотре запитала себе, чи буде достатньо засобів, використаних пожежниками, — обгортального паперу й ізоляційної стрічки, — щоб захистити людей, якщо вітер виб’є