Читати книгу - "Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень"

Еліна

Ця відпустка була схожа на казку. Чарівну, нереальну, неймовірно чуттєву! Хто б міг подумати, що Костя не їхатиме до офісу, а працюватиме віддалено?

А те, що мене відпустять додому тільки за речами і то в особистому супроводі?

Дроворуба немов підмінили! У мене тепер і язик не повернеться так його назвати. Костя найкращий чоловік на Землі, і якби я не була закохана в нього з першого погляду, то за ці дні закохалася б точно.

Від цих думок у моєму серці розквітала ціла оранжерея, а в животі пурхали метелики. Єдине, чого я боялася, це те, що мої таргани прокинуться і зжеруть і квіти, і метеликів.

Я майстер накрутити себе на рівному місці, налякати перспективою і піти в туман, або підпілля, або ...

Ой, не важливо!

Головне те, що я хочу довіряти Кості, хочу будувати з ним майбутнє, а для цього потрібно робити кроки на зустріч і перший - це відверта розмова про те, з чого все почалося.

Я довго шукала підходящий час, але ні на ковзанці, ні в кінотеатрі, ні катаючись на венеціанській каруселі не змогла вимовити навіть слова.

І ось ми опинилися вдома. Далі тягнути було не під силу.

- Хто в душ перший? Ти? Я? Або наберемо ванну і побешкетуємо?

- Почекай. Я хотіла з тобою побалакати.

Моя рука лягла на плече Кості, але цей жест не заспокоїв чоловіка. Навпаки.

- Поговорити? Щось сталося? Тобі знову незручно мене обмежувати? Відпрошуєшся додому?

Брови Кості насупилися, а погляд став важчим. Він немов обіцяв відшльопати по попі, щоб у голову не лізли всякі дурниці.

- Ні, - я похитала головою і потягнула чоловіка до дивана.

Костя розгублено сів, а я лягла на його ноги головою. Тепер він став моїм небом і дивився на мене зверху вниз.

Я не втрималася і погладила пальцем зморшку на лобі:

- Не супися. Пам'ятаєш, коли ми з тобою обідали за містом і розмовляли про махінації з коштами фірми?

- Так. Ти хочеш мені розповісти щось про ту ситуацію?

- Не зовсім.

- Коли я захищала Ніну, то говорила тобі, що бувають у житті такі ситуації, коли ти не бачиш іншого виходу, крім як підлості.

- Я пам'ятаю.

- Тоді я виправдовувала не Ніну, а себе. У моєму житті теж був такий період. Моя мама помирала. Їй потрібна була операція. Терміново. Я не знала, що мені робити, як її врятувати. У ті хвилини відчай настільки затопив мене, що мені здається, я була готова майже на все.

- Я знаю, що тобі заплатили за час зі мною.

Голос Кості звучав тихо і спокійно, а мені стало боляче, немов ніж у серце встромили. Він знав? Знав, але все одно приїхав за мною в Іспанію? І зараз...

- Як? Тоді чому я тут і ти зі мною?

Чоловік знизав плечима:

- Тобі важливо знати причину?

Важливо, але страшно. Раптом Костя зараз скаже щось жахливе, те, що я не готова почути...

- Не треба, не кажи, - попросила я і потягнулася за поцілунком.

Мене не відштовхнули, не відкинули, а притягнули до себе ближче. Обійми чоловіка були такими міцними, що я злякалася за свої ребра. А серце... моя долоня лежала на його грудях і я відчувала, як швидко й голосно стукає його серце. Для мене.

Моє відповідало не з меншою участю.

- Люблю, - прошепотіла одними губами.

Дроворуб

Зима мені остогидла в Канаді. Здавалося, що в мене навіть алергія на сніг з'явилася! Але з Еллі я заново закохався в цю пору року. Ми дуріли немов малі діти, відвідали майже всі ковзанки міста. Коли їздили за місто, то зліпили сніговика і влаштували бійку сніжками. До речі, Еля примудрилася сніжком поставити мені синяк на попі. Тепер, коли я сиджу в офісі, часто згадую кароочку. Як забудуся і різко плюхаюся на крісло, так одразу і згадую!

Пристрасна вона в мене, моя жінка. І, напевно, злити її небезпечно, якщо вона в пориві веселощів здатна ненароком покалічити. Але чи мені скаржитися? Так ніжно мою попу ще ніхто кремом не мазав. І вибачення з таким ентузіазмом і фантазією теж не просили.

Загалом, Еллі унікальна в усьому, і я її обожнюю з усіма тарганами, чортівщинками, родзинками та іншим апгрейтом! З нею я готовий і снігових ангелів у заметі робити, і печиво пекти вдома.

Я взагалі вже на все давно готовий, а ось вона ні. Боїться. Моя маленька боягузка.

Ось сьогодні вранці, кусаючи губи, попросила висадити її не доїжджаючи до офісу.

Звичайно, я міг цього і не робити. Показати, хто в домі господар, але одного разу вона вже була зі мною вимушено і зараз для мене було важливим, щоб Еллі сама наважилася будувати зі мною стосунки. А не секс без зобов'язань.

Тому, я пригальмував за два квартали від бізнес-центру і висадив Кароочку. Нехай біжить. Все одно від мене не сховаєшся. Та й не від мене вона бігає, якщо розібратися, а від себе.

Мої філософські міркування перервав телефонний дзвінок. Добре, що не встиг від'їхати.

На екрані висвітилося фото мами з букетом її улюбленого бузку. Я міркував кілька секунд приймати виклик чи ні. У Новорічну ніч, коли я обмінювався з нею привітаннями, мама побажала мені гарну дружину, а собі стати нарешті бабусею цього року. Не впевнений, що можу її обнадіяти хоч чимось.

- Доброго ранку, мамо.

- Невже добрий? А я й не помітила. Вгадаєш чому?

Я напружився. Тон мами не віщував нічого доброго.

- Не впевнений, що впораюся.

- Чому всі знають про твою дівчину, а я ні?! Ти, що, ховаєш її від мене?

Я мало не застогнав. От і що мені тепер казати? Представити Елю тим, ким вона не погодилася ще бути? Заперечувати існування коханої жінки в моєму житті? Але ж це не правда.

- Вона сама від усіх ховається, - здався я.

- Чому? Боїться наших знайомих? Вона з бідної сім'ї? Це не проблема! Я допоможу. У мене море зв'язків. Ми одягнемо її в найкращих дизайнерів...

Я прикрив очі, слухаючи плани мами і з жахом уявляючи, що буде, коли вони познайомляться.

- Мам, справа не в інших, а в наших із нею стосунках. Ми тільки притираємося одне до одного, розумієш?