Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

Посеред кімнати стояло два дзеркала у повний людський зріст. Лаба незадоволено гуділа і мерехтіла екраном на стіні. Соломія намагалася розмістити вертикальні дзеркальні поверхні так, щоб  добре бачити свою спину.

– Я вже зрозуміла, не блимай мені у очі, – попросила мавка. – Ти вважаєш, що це погана ідея, але я мушу її попередити.

Нарешті Соломія відрегулювала дзеркала і, знявши сорочку, встала між ними.

– Лабо, якщо побачиш, що експеримент виходить з-під контролю, то скеруєш мені пук світла в обличчя, щоб я вийшла з порталу власної спини. Домовилися?

Лабораторія ствердно загуділа. Соломія втупилася поглядом у свою спину, намагаючись сконцентруватися.

Либерті подякувала неговіркому водієві і зайшла до готелю, шукаючи ключ-картку у сумочці. Діставшись своєї кімнати, вона знесилено впала на ліжко і заплющила очі. Перші сновидіння дивними квітами вже торкнулися її повік, коли з ванної кімнати почувся підозрілий шурхіт. Дівчина насилу розплющила очі. Прислухаючись, вона навшпиньках підійшла до дверей невеличкої ванної кімнати, звідки лунав набридливий звук. Намагаючись знайти в кімнаті хоча б щось схоже на зброю, Либерті вхопила свій босоніжок з довгим гострим підбором і виставила його поперед себе. Дівчина затамувала подих і повільно відчинила двері. З овального настінного дзеркала над умивальником лилося тьмʼяне світло. Либерті завмерла. Злякавшись, вона вільною рукою почала намацувати вмикач на стіні.

– Не руш! – пролунав із Задзеркалля знайомий голос. Дівчина аж підскочила від несподіванки і войовничо замахнулася своїм босоніжком на дзеркало.

– Гарно ж ти зустрічаєш гостей! – сказало дзеркало насмішкуватим голосом Соломії.

– Соля! – полегшено видихнула Галя. – Соломієчко, то ти? Чи ні? Як я знатиму, що то ти, а не пастка злиднів?

– Хто такий Вибалух? І що він тобі зробив?

– Набридлива перната дрібнота! – незлостиво вигукнула дівчина, згадавши про совеня-шпигуна.

Темрява у дзеркалі поволі розсіялася, і Галя побачила обличчя Соломії. Її волосся було смарагдово-зеленим, а щоки вкривали орнаменти української вишивки.

– Що в тебе на обличчі? – здивовано спитала Галя, пильно вдивляючись у рідне обличчя подруги.

– То довга історія. Я зайшла у Задзеркалля, використовуючи власну спину. Мабуть, підсвідомо мені подобається отой відомий мульт про Мавку. Тому у мене обличчя мого аватару.

– Тобі дуже пасує. Я так скучила за тобою! Ти собі не можеш уявити, кого я тільки тут не зустріла за декілька днів! – заторохкотіла Галя. – Злидні викрали Грегорі, а Ругару зустрів якогось Лі Карра, а квіти є шпигунами Меріголд. І я ще вперше скуштувала гаґґіс!

Дзеркало раптом несподівано спалахнуло, і обличчя Соломії почало зникати.

– Га… л… сказати… помил… не те, – неймовірне тріскотіння переривало слова Соломії.

– Що? Я не розумію! Соля, Соля, не зникай!

Галя розпачливо заметушилася перед дзеркалом.

– Отрута…і… злидні.

Дзеркало спалахнуло снопом білого світла, засліпивши Галю, і у ванній кімнаті запанувала темрява та тиша.

– Лабо! Що ж ти наробила! Я не встигла її попередити! – на очах Соломії виступили сльози. – У разі небезпеки, Лабо, у разі небезпеки! Я ж тебе просила по-людськи!

Лабораторія ображено загуділа і вивела на екран зображення камер спостереження. Соломія аж відкрила рота від здивування. Перед дверима лабораторії стояла Сара Брага у всій своїй ефектній театральній красі. Чорне мереживо наче було її власною шкірою, темне блискуче волосся грізною хмарою купчилося навколо видовженого обличчя, в очах палав гнів, а маленькі міцні кулачки магічки з силою кувалди гупали у двері Соломіїного сховку.

– Якого біса? – роздратовано спитала Соломія.

Лабораторія несхвально загуділа.

– Відчини, Лабо. Цієї жінки так легко не спекатися.

Соломія швидко натягла сорочку і розсунула дзеркала ближче до стін.

Двері тихо скреготнули, впускаючи прохолоду зовнішнього коридору. На порозі зʼявилася розлючена Сара. Вона одразу впʼялася очима у Соломію.

– Доброї ночі, – спокійно сказала Соломія.

– Я вимагаю пояснень! – вигукнула Сара.

– Та невже? – глумливо відповіла мавка. – Відколи це я маю тобі щось пояснювати, Саро?

– Де Галя? – настирливо запитала Сара. – Ти думала, що ваша дитяча витівка зі смальцем пошиє мене у дурні?

– Але ж ти купилася? – підморгнула Сарі Мавка. – Саро, заходь до моєї лабораторії, сідай, де бачиш. Лабо, приготуй нам, будь ласка, суничного запокійливого чаю. Думаю, що пізня неочікувана гостя залишиться ночувати.

Соломія підійшла до шафки, схованої у стіні, і дістала звідти дві чашки. Лабораторія активувала електричний чайник, щоб закипʼятити воду.

Сара змучено вмостилася на єдиному стільці, який був у кімнаті, а Соломія всілася на долівку просто перед нею.

– Я знаю, що Галя повністю втратила до мене довіру, – сумно зітхнула Сара.

– Саро, Янгольський Департамент Експериментальних Інформаційних Технологій відправив її нелегальним порталом у пошуку невідомо чого! – обурено сказала мавка.