Читати книгу - "Замкнена кімната"

— Дивно. Ану розкажи.

Вона заторохтіла посудом, проте слухала уважно, не перебиваючи, тільки деколи насуплювала брови. Коли Мартін Бек скінчив, вона зареготала. — Чудово! Ти не читаєш детективів?

— Ні.

— Я їх купами поглинаю, всі, які трапляються. І відразу забуваю. Але це класичний випадок. Замкнена кімната — про це писано й переписано. Я недавно читала… Стривай. Розстав тим часом тарілки і візьми з полиці соєву підливу. Накрий так, щоб було приємно сісти до столу.

Він постарався, як міг. Рея повернулася за кілька хвилин з якимось журналом, поклала його біля своєї тарілки, тоді взялася насипати рис.

— Їж, поки гарячий, — звеліла вона.

— Смачний, — похвалив Мартін Бек.

— Угу-у. Вийшов добрий.

Рея швидко впоралася зі своєю пайкою і розгорнула журнал.

— Слухай. Замкнена кімната. Розслідування. Три основні версії: А, Б і В. Версія А: злочин стався в кімнаті, що справді замкнена зсередини, і вбивця зник тому, що в кімнаті його ніде немає. Б: злочин стався в кімнаті, що тільки здається щільно замкненою, а насправді є якийсь досить хитрий спосіб вибратися з неї. В: убивця в кімнаті і десь сховався.

Рея насипала собі ще рису.

— Версія В тут начебто не підходить. Неможливо ховатися у кімнаті два місяці, а надто, коли маєш тільки півкоробки котячого харчу. Але тут є ще безліч варіантів. Наприклад, А-5: убивство з допомогою тварини. Або Б-2: вбивця викручує завіси на дверях, а замки й засуви не чіпає, тоді виходить і прикручує назад завіси.

— Хто все це понаписував? Рея пошукала очима автора.

— Якийсь Єран Сундгольм. Він цитує й інших авторів. Непоганий варіант А-7: ілюзорне вбивство, викликане порушенням часової послідовності. Добрий варіант і А-9: жертва дістає смертельну рану десь в іншому місці, приходить до своєї кімнати, замикається і аж тоді помирає. На, читай сам.

Рея подала журнал Мартінові. Він перебіг його очима і відклав набік.

— Хто митиме посуд?

Він підвівся й почав збирати тарілки. Вона підігнула ноги, вперлася п'ятами в спинку стільця й обняла коліна.

— Ти ж детектив і повинен радіти, що трапився незвичайний випадок. По-твоєму, до лікарні дзвонив загадковий убивця?

— Не знаю.

— А мені здається, що міг дзвонити він.

Мартін Бек здвигнув плечима.

— Все, певне, було з біса просто, — сказала вона.

— Можливо.

Хтось посмикав за двері, та дзвоник мовчав, і Рея не пішла відчинити.

У будинку виробився своєрідний звичай. Якщо хтось хотів, щоб йому не заважали, то замикав двері, а з другого боку, коли в когось була важлива справа, то він дзвонив. Такі стосунки вимагали взаємної довіри.

Мартін Бек помив посуд і сів.

— Може, знімемо пробу з твого дорогого вина? — запропонувала Рея.

Вино справді було добре. Вони посиділи мовчки.

— Тобі подобається твоя служба?

— Гм…

— Не хочеш про це, то балакаймо про щось інше.

— Здається, мене надумали поставити начальником управління.

— А ти не хочеш, — зробила висновок вона. Потім, помовчавши, спитала — Яку ти музику любиш? Я маю всякі платівки.

Вони перейшли до кімнати з програвачем та різними за кольором кріслами і ввімкнули музику.

— Скинь той піджак, хай йому біс, — сказала Рея. — І черевики.

Вона відкоркувала другу пляшку, але тепер вони пили поволі.

— Ти була в поганому гуморі, коли я прийшов, — сказав Мартін Бек.

— І так, і ні.

Більше вона нічого не сказала. Отже, зустріла його навмисне холодно. Натякнула, що вона не така легка здобич, як йому здається. Він зрозумів натяк і бачив, що вона знає про це.

Мартін Бек ковтнув вина, йому було дуже легко на серці.

Він хитро глянув на Рею, що сиділа насуплена, спершись ліктями на низенький столик.

— Може, розважимося мозаїкою? — раптом спитала вона.

— Я маю вдома дуже гарну, — відповів Мартін Бек. — Лайнер «Куїн Елізабет».

Це була правда. Він років два тому купив ту мозаїку, а потім забув про неї.

— Прихопи з собою другого разу, — сказала Рея.

Вона сіла інакше — схрестила ноги і сперлась підборіддям на руки.

— До речі, врахуй, що я сьогодні в кепській формі.

Він швидко глянув на неї.

— Знаєш, як це буває в жінок.

Мартін Бек кивнув головою.

— У мене особисте життя не цікаве. А в тебе?

— Нема ніякого..

— Це погано.

Рея змінила платівку, й вони випили ще вина. Він позіхнув.

— Ти стомлений? — спитала вона.

Мартін Бек промовчав.

— А йти додому не хочеться, ге? Що ж, не йди. — І відразу додала: — Я все-таки спробую трохи. почитати. Тільки скину ці прокляті штани. Не повернешся в них, такі вузькі.

Вона швидко роздяглася, шпурляючи одяг просто на підлогу, й надягла довгу, до самих п'ят, чудернацьку нічну сорочку з темно-червоної фланелі.

Мартін Бек зацікавлено дивився, як вона переодяглася.

Такою він собі й уявляв її. Пружна, дужа, струнка постать. Русяве волосся, опуклий живіт, невеличкі круглі груди.

Ніяких шрамів, родимок чи інших особливих прикмет.

— Чому б тобі не лягти трохи? — сказала Рея. — Ти якийсь зовсім змучений.

Мартін Бек послухався. Вів справді був стомлений і майже зразу заснув. Уже дрімаючи, він побачив, що Рея сидить за столом, схилившись над книжками.

Коли він розплющив очі, вона стояла коло ліжка.

— Вставай, уже дванадцята, — сказала вона. — Я голодна, як вовк… Підеш замкнути під'їзд, а я тим часом приготую гарячий бутерброд. Ключ висить на одвірку ліворуч на зеленому шнурочку.

XXVII

Мальмстрем і Мурен пограбували банк у п'ятницю чотирнадцятого липня. Рівно за чверть до третьої вони зайшли до зали в масках, гумових рукавицях і оранжевих комбінезонах.

Вони тримали в руках свої великокаліберні пістолети, і Мурен відразу вистрілив у стелю. І, щоб присутні зрозуміли, чого вони завітали, крикнув, наслідуючи чужинську вимову:

— Пограбування!

Гаузен і Гоф були в звичайних костюмах, тільки обличчя затулили чорними ковпаками з прорізами на очі. Гаузер був озброєний автоматичним пістолетом, а Гоф — прикороченим дробовиком «маріца». Вони стояли біля дверей і прикривали головним грабіжникам відступ до машин.

Гоф водив дулом дробовика, щоб тримати на відстані сторонніх, а Гаузер, згідно з планом, зайняв тактично вигідну позицію, щоб можна було тримати під прицілом банкову залу і тротуар.

Мальмстрем і Мурен тим часом ретельно спорожняли одну за одною каси.

Все відбувалося точно за планом.

За п'ять хвилин до цього біля гаража на Русенлундсгатан у південній частині міста вибухнула якась стара машина. Відразу після вибуху поблизу спалахнула стрілянина і зайнявся, недалеко будинок. Підприємець А, що влаштував усе це, вийшов подвір'ям на другу вулицю, сів у свою машину й