Читати книгу - "Твої не рідні, Ульяна Соболева"

 Не пішла.  Не знаю, чому.  Стояла і дивилася, як він спить ... одночасно хотілося і ніж йому в серце увігнати, і послати все до біса, лягти поруч, голову у нього на грудях заховати і очі закрити ... під стук його серця заснути.  Сама не зрозуміла, як на край ліжка сіла, вдивляючись у риси його обличчя.  Жахливо захотілося доторкнутися до нього.  Злегка.  Провести обережно долонею, як раніше.  Колись я «малювала йому обличчя».  Він любив, щоб я повторювала всі контури скул, брів, носа і губ.  А потім малював обличчя мені.  Це було смішно і лоскотно.  Особливо, коли чіпав мої губи, страшенно хотілося вкусити його за палець.  І я помстилася - чіпала його вії.  Він мружився, кліпав, чухав очі.  А я реготала над ним.

 «- Нечесно, Шумаков.  Це чорна несправедливість - у тебе вії довші, ніж у мене.  Їх треба підрізати ножицями.

 - Заздрити погано, Нюто.  Особливо чоловікам.

 - Я не заздрю... я захоплююся.  Ти надто красивий ... ти такий гарний, Єгоре.  Дивлюся на тебе, і хочеться сильно-сильно очі заплющити, до мушок перед ними.

 - Гарний?  - регоче тепер він, - мені такого ніхто не казав.  Треба ж.  І в якому місці я красивий?

 - Скрізь.  Ти гарний скрізь ... я завжди думала, що такі, як ти, інші.

 - Які такі?

 - Багатенькі хлопчики.  Що у вас немає душі.

 - І чим я відрізняюся від небогатеньких?  Коли ми приїдемо до мене додому, ти побачиш, що відмінностей немає абсолютно, у мене така ж сім'я, як і у тебе.  Такі ж прикрощі та радості.  Просто у нас є гроші, які ми чесно заробили, і це абсолютно не робить нас іншими людьми.

 - Я не поїду з нею знайомитися, Єгоре.  Я не можу.

 - Що значить - не поїдеш?  Чому?

 Він завжди сердився, коли я заводила розмову про те, що ми абсолютно не пара, і я не поїду знайомитися з його матір'ю.  А мені здавалося, що я там жахливо зганьблю себе, і та мене ніколи не прийме, що я не сподобаюся їй.  Утім, я не помилилася.  Наша неприязнь виникла з першого погляду.

 - Усім.  Ти з іншого Всесвіту.  Такі, як я, навіть не мріють про такого хлопця.  Ми занадто різні.  У мене свої інтереси, а у тебе свої.  У моїх друзів немає машин, ноутів і дорогих гаджетів.  Я не літаю влітку на Мальдіви і не одягаюся від світових брендів.  Мій курорт - це село у тітки.  Так я уявлення не маю навіть, де в місті тусять такі ось ... такі, як ти ... Тобі не підходить така дівчина.

 Хмуриться, а я автоматично розгладжую вказівним пальцем складку у нього між брів.  Відкинув мою руку.

 - Це мені вирішувати - хто підходить, а хто ні.  Не намагайся це зробити за мене.

 - Я це роблю за себе.  Я не мазохистка.  Я не хочу зробити собі боляче.

 - Я тебе не розумію.  При чому тут боляче?  Що за маячня?

 - Я прекрасно знаю, що все це ненадовго.

- Що саме?

 - Ну ось це все: квіти, вечірки, ти в моєму житті.  Усе це ось-ось закінчиться.  Я не хочу прив'язуватися до тебе.  Я боюся, що ти мене розіб'єш вщент, і я ніколи більше не стану собою.  Мені страшно впасти, Єгоре.

 Різко перевернув мене на спину і підім'яв під себе.

 - Прив'язуватися, значить?

 Кивнула і перевела погляд на його пухкі і чуттєві губи.  Як же шалено смачно їх цілувати, покусувати, проводити по ним язиком, як він мене вчив, сам не знаючи про це.  Адже він мій перший у всьому, навіть у поцілунках ...

 - А я не прив'язався, Аню.  Я люблю тебе.  Ти це розумієш?  Я просто повернутий на тобі.  Я не хочу, щоб ось це все закінчувалося.

 Посміхнутися йому і знову провести по його віям кінчиками пальців.  Перехопив мої руки і притиснув до своїх губ.

 - Не закінчиться ось це все, якщо ти станеш моєю дружиною.

 Мені здалося, що я недочула.  Навіть дихати перестала, горло стягнуло, як обручем, і моргнути не можу, в очі його сталеві дивлюся.  І по тілу дрож хвилями проходить.  Немов воно вже щасливе, а мозок заперечує і вірити в щастя боїться.

 - Виходь за мене, Нют?

 Кілька разів моргнула, важко дихаючи.  Мені чується.  Мені сон сниться.

 - За тебе?

 - За мене.  Так, щоб назавжди.  Щоб не сумнівалася, що скоро скінчиться все.

 Я хотіла закричати «так» і не змогла, я навіть слова сказати не могла, мені здавалося, що я оніміла.  Посмішка з його губ почала пропадати, і в очах передчуття змінилося тривогою.  Брови повільно нахмурились.

 - Це означає ні?  Не любиш мене?

 І я негативно качаю головою.  А він мене інакше розуміє, сильно руками стиснув усе тіло.

 - Чому ні?  Є хтось інший?

 - Тааак!

 Різко на руках піднявся, і очі тут же потемніли, зіниці розширилися.

 - Хтооо?  - заревів і вп'явся в мене пальцями, а я з плачем видихнула:

 - Немає нікого, і тааак, тааак, вийду за тебе.  Люблю тебе, Єгоре.  Я так люблю тебе.  Ти навіть не знаєш ... не знаєш, як сильно.

 І сама губами до його губ притулилася, обвиваючи його шию тремтячими руками »

***

Картинки перед очима стемніли, коли погляд напоровся на обручку.  І різко протверезів.  Дурна дурепа.  З ким заснути?  З ким поруч лягти?  Зовсім з розуму вижила!  З тим, на  кого вдома дружина чекає?  Адже він їй зі мною зраджує.  Як мені зраджував із нею.  Негідник.  Яким був покидьком, таким і залишився.  Одного тільки не зрозумію: навіщо я йому?  Дивна помста ... незрозуміла мені тепер, як і всі його дії, як і кожне його слово.  Як моє фото в комоді, як наші кільця там ... Навіщо зберігає?  Чому кожен раз, коли я думаю, що знаю який ти, ти кожен раз занурюєш мене головою в крижану правду, показуючи зовсім іншу твою сторону.