Читати книгу - "Поміж Руїн , Аурі Лар"

Тон голосу, що зненацька став надто іншим, змусив чоловіка відступити на декілька кроків назад. Цей голос надто йому знайомий...

— Батько? – Маттео, що до того прослуховував їхню розмову, стоячи в сусідній кімнаті від них, шоковано вилупив очі, не вірячи власним вухам. Невже це дійсно його мертвий батько?

— Ха...цього бути не може...Просто не може.... – Девіл став перебирати один спогад за іншим, намагаючись згадати обличчя дона.

Дона, якого він вбив з самого початку. Дона, чиє лице він навіть не став розглядати під жалюгідною маскою.

— Як ти..Я тебе вбив, чорт візьми!

— Ти про ту кулю? О, тоді дозволь я тобі розкрию маленьку таємницю. Коли мене зраджують власні сини, дозволяючи якомусь сосунку пристрелити мене, я дуже злий. А коли я дуже злий, я виживу за будь-яку ціну, аби помститися.

— Я тобі пустив три кулі. Серце, череп, живіт. Як ти міг вижити, якщо я пробив тебе наскрізь?!!!

— Sorpresa, caro. Se ci siamo già riuniti così invitiamo anche mio figlio? È carino che abbia tradito due persone a lui vicine, vero?

— Що?

— Ти про Маттео? Але до чого тут він? Тобто запросити?

— Чорт... – Маттео, що вже встиг побліднути в десять разів, став повільно крокувати до вікна, з якого можна було б перебратися в більш безпечніше місце. Але перш ніж він зміг зробити хоча б один крок, декілька чоловіків, що взялися нізвідки, зв'язали його, та швидко повели до них.

— Якого біса ти тут робиш?!

— Oh, non lo sapevi? La tua puttana lo ha invitato. Gli ho promesso un augurio per la tua sopravvivenza. Non è divertente?

— Що?

Вже зовсім не розуміючи, що відбувається, він став озиратися по сторонах, допоки не почув характерний звук зброї. Хтось зняв його з запобіжника.

— Відпусти їх, сволота.

Повернувшись назад, він побачив свою кохану, свою душу, що стояла прямо позаду Вільяма, тримаючи зброю прямо у скроні. Її очі палали, вона стояла рівно та чітко, а руки, що навіть не тремтіли, свідчили найжахливіше. Вона тримала зброю не в перший раз....

— Меган?

— Заткнися. З тобою ми поговоримо пізніше.

— Що ти задумала?

— La tua cagna è così sexy, vero?

— Говори англійською, виродок. – Вона боляче натиснула на зброю, викликаючи шипіння у чоловіка, що явно не зацінив такий трюк.

— Кажу, ти дуже мила. Багато голів поперебивала, перш ніж навчитися так тримати зброю?

Він посміхнувся, провокуюче глянувши на Девіла, якому хотілось підстрелити кожного, вимагаючи пояснень. Що за чортівня тут відбувається?

— Повір, достатньо, аби вбити тебе. До речі, в тебе гарні камери.

Як в один рух декілька камер, що висіли в залі, та вочевидь, і за дверима, вибухнули, залишаючи після себе здивованих людей.

— Меган..? – Тепер уже Маттео явно не розумів усієї ситуації. Адже вона повинна була сидіти дома й чекати новин, хіба ні? А зброя? Звідки?

— Чоловіки такі придурки.

— Я взагалі-то теж чоловік.

— А ти, Девіле, в особливості. Завершуємо цей цирк. Опустили на землю зброю. Всі!

Її голос, що звучав надто різко та гучно, змусив покритися мурашками кожного, від чого їм стало складно дихати. Можливо, коли Девіл в жарт називав дівчину «сатана в людській подобі» – він був не таким же і не правим?