Читати книгу - "Мартін Іден"

Багато дечого з цього Мартін уже зрозумів раніш, а дещо мав зрозуміти згодом. Він працював, відпочиваючи лише тоді, коли ходив побачитися з Рут, і жив, як спартанець. За маленьку кімнату, яку наймав у португалки Марії Сільви, він платив два з половиною долари на місяць. Його господиня — вдова, жінка невгамовної вдачі, тяжко працювала, щоб як-небудь прогодувати цілу купу дітей, і коли-не-коли заливала свою втому й журбу пляшкою розбавленого кислого вина, яке за п'ятнадцять центів купувала в крамниці на розі. Мартін спочатку не терпів її за лихий язик, але, побачивши, як відважно бореться вона за існування, мимоволі відчув до неї пошану. У маленькому будинку було всього чотири кімнати, і одну з них зайняв Мартін. У вітальні було б навіть затишно від барвистого килима, коли б там не висіла сумна фотокартка одного з померлих немовлят Марії Сільви, знятого в труні. Кімнату цю було призначено тільки для гостей; штори в ній завжди були спущені, і босонога команда не сміла переступити поріг святині, хіба в особливо врочистих випадках. У кухні, де доводилось і варити, і їсти, Марія день у день, крім неділі, прала, крохмалила й прасувала білизну — своїм заможним сусідам, бо це був її основний заробіток. У спальні, такій же малій, як і Мартінова кімната, разом з матір'ю тулилося семеро дітей. Для Мартіна завжди було загадкою, як на всіх їх там ставало місця, і щовечора, коли вони вкладалися спати, крізь тонку перегородку чути було сварки й вереск, тихе лепетання і ще якийсь сонний, немов пташиний, шемріт. Другим джерелом Маріїних прибутків були дві корови, яких вона доїла вранці і ввечері. Тварини контрабандою скубли траву на пустирях та на узбіччях доріг, завше під доглядом одного чи й кількох обшарпаних хлопчиків, які пильнували, щоб не втрапити на очі полісменові.

У своїй кімнатці Мартін жив, спав, учився, писав і господарював. Під єдиним вікном, що виходило на крихітний ґанок, стояв кухонний стіл, який правив за письмовий; на ньому лежали книжки і стояла друкарська машинка. Ліжко, присунуте до задньої стіни, займало дві третини кімнати. Коло столу красувалася шифоньєрка, зроблена чи не зумисне на продаж, абияк: тонка фанера її щодень усе більше облуплювалася. По другий бік столу, теж у кутку, містилася Мартінова кухня: на дерев'яному ящику, де Мартін ховав посуд, стояла гасниця, на стіні висіла поличка для продуктів, а на підлозі стояло відро з водою. Крана в кімнаті не було, тож воду Мартін мусив носити з кухні. В ті дні, коли він готував собі їжу, кімнату наповнювала пара, і це завдавало особливо великої шкоди шифоньєрці. Над ліжком висів велосипед, підтягнутий вгору на мотузках. Спочатку Мартін ставив його в підвалі, але дітлахи Марії Сільви повідкручували педалі, попроколювали шини. Потім він спробував примостити велосипед на ґанку, та якось уночі з південного сходу зайшла така злива, що, зрештою, Мартін вирішив забрати машину в кімнату й повісити під стелею.

У маленькій стінній шафці лежали одежа й ті книжки, що вже не вміщалися ні на столі, ні під столом. Читаючи, Мартін призвичаївся робити виписки і наробив їх так багато, що нікуди було класти, тоді він протяг через кімнату кілька мотузків і вішав на них свої замітки, мов білизну. У такій тісноті пересуватися по кімнаті було нелегко. Не можна було відчинити двері, не прихиливши дверцят шафки, і навпаки. Перетнути кімнату по прямій у будь-якому напрямку було зовсім неможливо. Щоб пробратися від дверей до ліжка, доводилося робити хитрий зигзаг, і поночі Мартін неодмінно на щось натикався. Щасливо обминувши двері й шафку, він круто брав праворуч, щоб не зачепити кухні. Далі, щоб обійти ліжко, повертав ліворуч, але не занадто різко, бо можна наштовхнутися на ріг столу. Отже, треба було швидко крутнути й одразу вирівняти хід — тоді виходив на свого роду канал, одним берегом якого було ліжко, а другим — стіл. Коли єдиний у кімнаті стілець стояв на своєму звичайному місці біля столу, канал був несудноплавний. Коли ж стілець не використовували, він стояв на ліжку, хоч іноді Мартін і куховарив сидячи — поки закипить вода, встигав щось прочитати, а іноді, поки смажиться м'ясо, примудрявся і простудіювати який розділ. Куток, де він влаштував собі кухню, був такий малий, що, сидячи, Мартін легко діставав усе, що йому треба. Отож виявлялося, що куховарити навсидячки ще й зручніше, бо, стоячи, він часто сам собі заважав.

Мартін умів готувати багато поживних і дешевих страв, а його чудовий шлунок перетравлював усе. Звичайно він їв гороховий суп, картоплю і великі темні боби, приготовлені по-мексиканському. Рис, зварений так, як не зуміла б зварити жодна американська господиня, з'являвся у нього на столі принаймні раз на день. Замість масла Мартін їв з хлібом варену сушню, — це було набагато дешевше, ніж свіжі фрукти. Зрідка він дозволяв собі таку розкіш, як шматок яловичини або суп із кісток. Двічі на день він пив каву без молока; ввечері її заступав чай, але й кава, і чай були приготовлені артистично.

Мартінові доводилося бути ощадливим. Його відпочинок поглинув майже все, що він заробив у пральні, а ринок, куди він послав свої роботи, так далеко, що мали минути тижні до першого можливого виторгу. Він жив відлюдно, відвідуючи лише Рут і Гертруду, і за один день встигав стільки, скільки хтось інший робив би за три. Спав він знов по п'ять годин на добу, і тільки його залізне здоров'я давало йому змогу працювати день у день по дев'ятнадцять годин. Мартін не гаяв ані хвилини. На дзеркалі в нього висів список нових слів, і, голячись, одягаючись або зачісуючись, він повторював їх напам'ять. Такі самі списки висіли на стіні над гасницею, і він заучував їх, коли готував їжу або мив посуд. Списки ці весь час мінялися. Кожне незнайоме або малознайоме слово, що траплялося при читанні, він одразу ж виписував і, коли таких слів збиралося чимало, друкував їх і вивішував на стіні або на дзеркалі. Він навіть носив такі списки в кишені, заглядаючи в них принагідно на вулиці або в крамниці.

Мартін пішов ще далі. Читаючи твори визнаних письменників, він зазначав усі їхні досягнення, усі особливості їхнього стилю, викладу, їхніх поглядів, їхні порівняння й дотепи — словом, усе, що сприяло їхньому успіхові. І все це він виписував і вивчав. Він не збирався механічно наслідувати. Він тільки шукав загальні принципи літературної творчості. Мартін