Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Зрадити влада5ря треба, Щоб не зрадити, повинен Принести тебе у жертву. Що мені робити, Небо? Стерегти повинен ревно Я того, кому допіру Готував щасливу втечу. Що робити, коли раптом Ключ од нашого секрету Опинився у владаря? Сумніви мене бентежать: Підкажи скоріш, Фернандо, Як вчинити тут належить.

Дон Фернандо

Знай, що дружбу та кохання Із обов’язком і честю І порівнювати годі. Королю нема, Мулею, У душі слуги заміни: Раджу я беззаперечно Одному йому служити. Я – твій друг і це довести Можу тим, що не бажаю Стати приводом безчестя; Хай будь-хто мені свободу Пропонує – все даремно: Я ж бо знаю, що від мене Честь твоя тепер залежить.

Мулей

Ні, не істина, Фернандо, У словах твоїх, а чемність. Я – боржник твій, ти ж бо, принце, Врятував мене від смерті; І вночі, як і задумав, Все зроблю я доконечно. Що б не сталося зі мною, Знатиму, що ти в безпеці. Думка про твою свободу Буде втіхою для мене.

Дон Фернандо

Як же можу я підступно На таку штовхнути жертву Друга, що заради мене Поступитись ладен честю? Не піду на це ніколи! Будь і ти моїм суддею: Що повинен я робити, Підкажи мені, Мулею. Волю вибрати, хоч другу Через мене доведеться Наложити головою? Чи на зрадництво ганебне Підіб’ю його й віддячу Другу злом за милосердя?

Мулей