Читати книгу - "Гаррi Поттер i фiлософський камiнь, Джоан Роулінг"

Гаррі й Рон повернулися до вітальні. Тільки-но Гаррі сказав: "Принаймні, Герміона сидить на хвості у Снейпа", як відхилився портрет Гладкої Пані й показалася Герміона.

— Вибач, Гаррі! — забідкалася вона. — Снейп вийшов і спитав, що я там роблю? Я сказала, що чекаю Флитвіка, а Снейп зразу пішов і покликав його, отож я тільки тепер звільнилася, і не знаю, де дівся Снейп.

— Ну що ж, тоді іншого виходу немає, правда? — спитав Гаррі.

Друзі мовчки дивилися на нього. Він зблід, а його очі зблискували.

— Сьогодні я постараюся першим дістатися до каменя.

— Ти збожеволів! — вигукнув Рон.

— Не йди! — запротестувала Герміона. — Після всього, що сказали Макґонеґел і Снейп?.. Тебе ж виженуть!

— НУ ТО Й ЩО? — крикнув Гаррі. — Невже ви не розумієте?! Якщо Снейп заволодіє каменем — повернеться Волдеморт! Хіба ви не чули, що діялось, коли він намагався захопити владу? Гоґвортс просто зникне, і мене вже не буде звідки виганяти! Він його розвалить або перетворить у школу чорної магії! Тут ідеться не про втрату очок, невже ви не бачите? Невже ви гадаєте, що він лишить вас і ваші родини у спокої після того, як Ґрифіндор завоює кубок гуртожитків? Якщо мене впіймають перед тим, як я дістануся до каменя — що ж, тоді я повернуся до Дурслів і чекатиму, коли мене там знайде Волдеморт. Просто помру трохи пізніше, бо я ніколи не перейду до темних сил! Сьогодні я пролізу крізь той люк, і мене не зупинять навіть ваші вмовляння!.. Волдеморт убив моїх батьків, пам'ятаєте?..

Гаррі люто глянув на друзів.

— Ти правий, Гаррі, — тихенько мовила Герміона.

— Я накину плаща-невидимку — сказав Гаррі. — На щастя, він знов у мене.

— А ми вмістимося під ним усі троє? — запитав Рон.

— Усі… усі троє?

— Ой, не придурюйся! Невже ти думаєш, що ми тебе пустимо самого?

— Звичайно ж, ні! — жваво додала Герміона. — Як ти збираєшся дійти до каменя без нас? Я зараз піду й перегляну книжки, може, знайду щось корисне…

— Але якщо нас упіймають, вас виженуть теж…

— Не думаю, — заперечила Герміона. — Флит-вік сказав мені по секрету, що я отримала з його іспиту п'ять з трьома плюсами. Тепер мене так просто не виженуть.

Після вечері вони всі втрьох сиділи у вітальні. Ніхто їх не турбував; зрештою, жоден ґрифіндорець ще й досі не розмовляв із Гаррі. І сьогодні вперше це його не засмучувало. Герміона переглядала свої конспекти, сподіваючись натрапити на одне з тих заклинань, яке їм треба буде подолати. Гаррі й Рон мовчали. Вони обидва обмірковували те, що їм доведеться зробити.

Поступово решта дітей розійшлися по спальнях, і кімната спорожніла.

— Може, принеси вже плащ, — пробурмотів Рон, коли нарешті, позіхаючи й потягуючись, з вітальні вийшов Лі Джордан.

Гаррі побіг нагору до спальні. Дістав плаща, а тоді помітив дудку, яку на Різдво подарував йому Геґрід. Поклав її до кишені, щоб заграти на ній Флафі, — співати йому щось не хотілося.

Побіг назад до вітальні.

— Краще накиньмо плаща тут, щоб побачити, чи він накриє нас трьох. Бо раптом Філч помітить чиюсь ногу, яка блукає сама собою…

— Що це ви робите? — пролунав голос із кутка кімнати.

З-за крісла виник Невіл, стискаючи в руках Тревора — жабку, яка знову намагалася втекти на волю.

— Нічого, Невіле, нічого! — відповів Гаррі, поспіхом ховаючи плащ за спину.

Невіл глянув на їхні винуваті обличчя.

— Ви знову кудись ідете! — здогадався він.

— Ні-ні! — заперечила Герміона. — Нікуди ми не йдемо. Чому ти не лягаєш спати, Невіле?

Гаррі глянув на високий годинник біля дверей. Не можна втрачати ані хвилини. Снейп, можливо, вже намагається приспати Флафі.

— Вам не можна нікуди йти! — сказав Невіл, — вас знову піймають. Ґрифіндор матиме ще більше проблем.

— Ти не розумієш, — пояснив Гаррі, — це дуже важлива справа.

Але Невіл явно настроював себе на щось відчайдушне.

— Я вам не дозволю! — сказав він, підбігши до портрета з отвором. — Я… буду з вами битися!

— Невіле! — прорвало нарешті Рона. — Іди звідси й не будь ідіотом!

— Я тобі не ідіот! — крикнув Невіл. — Скільки можна порушувати правила?!. Ви самі навчили мене чинити опір!

— Так, але ж не нам! — у відчаї мовив Рон. — Невіле, ти не розумієш, що робиш!

Рон ступив крок уперед, а Невіл випустив з рук жабку, яка стрибнула і щезла.

— Ану, спробуй мене вдарити! — затявся Невіл, стискаючи кулаки. — Я готовий!

Гаррі повернувся до Герміони.

— Зроби щось! — у розпачі попросив її. Герміона вийшла наперед.

— Невіле, — сказала вона, — я дуже й дуже перепрошую! — Вона спрямувала чарівну паличку на Невіла і вигукнула: — Петрифікус Тоталус!

Невілові руки прикипіли йому до боків. Ноги стулилися докупи. Він захитався усім своїм закляклим тілом, а тоді впав, мов дошка, просто на обличчя.

Герміона підбігла й перевернула його на спину. Невілові заціпило щелепи, і він не міг говорити, рухалися тільки його нажахані очі.

— Що ти йому зробила? — прошепотів Гаррі.

— Це повний тілов'яз, — відповіла бідолашна Герміона. — Ох, Невіле, мені так шкода!

— Ми були змушені, Невіле! Нема коли пояснювати, — сказав Гаррі.

— Ти згодом усе зрозумієш, — пообіцяв Рон, переступаючи через Невіла й ховаючись під плащ-невидимку.

Але нерухомий Невіл, який лежав на підлозі, був, здається, не надто гарним знаком. Страшенно знервовані, вони в кожній тіні від статуї вбачали Філча, а кожен подув вітерцю нагадував їм Півза.

Підійшовши до перших сходів, помітили Місіс Норіс, що сиділа трохи вище від них.

— О, давай хоч цього разу її копнемо! — зашепотів Рон на вухо Гаррі, але той заперечливо похитав головою. Коли вони обережно проходили повз неї, Місіс Норіс скерувала на них свої очі-ліхтарі, але більше нічого не зробила.

Вони нікого не зустріли, аж доки дійшли до сходів на четвертий поверх. Там похитувався Півз, намагаючись зібгати килим, щоб усі в цьому місці спотикалися.

— Хто тут? — зненацька запитав він, коли діти наблизилися до нього. Він звузив свої лихі чорні очі. — Знаю, ви тут, хоч вас і не видно… Ви примари, упирі, чи маленькі школярі?..

Знявся в повітря і