Читати книгу - "Позбав мене від нареченого, сестричко, Ольга Обська"

Розділ 34. Напівправда

Ліза знала, що якщо зараз подивиться на Брайана, то випаде з трансу, і тоді невідомо, чи вдасться знову оживити сферу, але все ж таки вона не могла не подивитися на нього.

Зелені очі, зазвичай трохи глузливі, були холодні.

— Хіба на сеансах пророкувань говорять про минуле? — Брайан все ж таки спробував іронізувати. — Я вважав, що їхня мета —  навпаки, відкрити майбутнє.

— Але кришталева сфера явила мені картину минулого, отже, це важливо, — Ліза говорила просто та щиро. — Події того дня сильно вас ранили?

Вона відчувала, що мова про розбите серце. Сама вона жодного разу по-справжньому не закохувалась, але була в курсі, що якраз таки в шістнадцять років можна дуже сильно, просто до втрати розуму, захопитися. Юнацькі почуття гарячі щирі та сліпі. Вона знала про це нехай не зі свого власного досвіду, але з досвіду кращої подруги. Ох, як Настя страждала, коли дізналася, що її таємне кохання, Сергій Денисенко, по якому вона зітхала день і ніч, одружується і, більше того, скоро стане татом.

— Я вже й забув про той день, — не захотів ділитися почуттями Брайан. — Повернімося до пророкувань.

— Ви хочете дізнатися про майбутнє, але майбутнє завжди пов'язане з минулим. Одне випливає з іншого.

— Якщо ви так наполягаєте, добре, я розповім, — він раптом повеселішав. — Не думав, що колись поділюся хоч із кимось цією історією, але раптом зрозумів, що вона більше не викликає в мені настільки сильних емоцій, щоб приховувати її.

— Справді? Але раніше емоції були настільки сильними, що змусили вас на довгі десять років замкнути в підвалі чудовий музичний інструмент.

— Ви маєте рацію. Я викреслив з життя усе, що хоч чимось нагадувало мені про той день. Зачинив арфу в підвалі, хоча це особлива арфа, про яку я давно мріяв, поїхав із замку, переконав батька більше не влаштовувати бали-маскаради. Але тепер... — Брайан перервався. Чи то підбирав слова, чи то прислухався до емоцій.

— Що тепер?

— Тепер думаю, може мені варто подякувати долі за те, що сталося.

— То що ж сталося?

Даремно Ліза хвилювалася, що не зможе знову увійти в транс. Брайан почав розповідь, і чи то мимоволі, чи то спеціально, не став знімати долоню зі сфери. Його слова переплелися з образами, які Ліза знову почала бачити на кришталевій поверхні.

…Брайан кружляє у вальсі красуню Анаель. Його руки лежать на її тонкій талії. Темні пасма юної леді злітають у повітря від різких піруетів. Брайан щасливий. Тоді він відчував щастя щоразу, коли вдавалося бути поруч із нею, торкатися її, чути ніжний дзвінкий сміх. Він мріяв про той день, коли вони зможуть бути разом назавжди. Потрібно було лише почекати два роки до його повноліття. Анаель обіцяла, що зачекає. Вона клялася, що закохана так само, як і сам Брайан. І він вірив. Чи міг закоханий хлопець подумати, що вона просто потішалася над ним, сприймала його, як пташеня. У той самий час вона вже приймала залицяння Ітана, і вони разом посміювалися над закоханістю Брайана і його наївною впевненістю, що Анаель чекатиме його дорослішання.

Правда відкрилася Брайану раптово. Анаель, вважаючи, що танцює з Ітаном, зайшлася веселим сміхом і промовила:

— Як добре ти придумав з арфою. Сподіваюся, в її обіймах малюкові Брайану легше буде пережити новину про наші заручини. Уявляю, в який він прийде відчай, коли після закінчення балу оголосять, що ми з цієї миті заручені.

Ліза вийшла з трансу, відчуваючи, як у неї скипає у грудях обурення на адресу Анаель. Якою треба бути бездушною лялькою, щоб грати щирими почуттями іншого! І кузен теж молодець. Він що, реально думав, що подарунком можна відкупитися? Загладити провину, пом'якшити біль якоюсь бандурою?

— А знаєте, ваша світлосте, ви маєте рацію. Вам варто дякувати долі, що не пов'язала вас із тією бездушною красунею. Нехай ваш кузен мучиться з нею, — Ліза усміхнулася Брайану, вклавши в посмішку все своє тепло.

Вона, може, навіть обійняла б його по-братськи, щоб висловити солідарність, але бачила, що віконт в нормі. Він справді перехворів. Тепер для нього та історія десятирічної давності не більше ніж беземоційний спогад.

— Згоден, — усміхнувся він у відповідь. — Той випадок навчив мене, що, обираючи, з ким пов'язати долю, не треба покладатися на почуття.

Ну от що за дивний висновок? Все ж таки, вчинок Анаель та Ітана залишив глибокий слід у душі Брайана — зробив його циніком.

— А з яких міркувань у такому разі варто робити вибір?

Ліза розуміла, що ступає на хиткий ґрунт. Тема розмови стала небезпечною, але, можливо, це й на краще. Відверта бесіда зблизила її з Брайаном, між ними виникла довіра — цим треба скористатися, щоб підвести його до висновку про те, що з заручинами треба почекати.

— Візьмемо, наприклад, мене і вас, — продовжила Ліза. — Чому ви зробили мені пропозицію? З яких міркувань?

— О, у мене безліч аргументів, — пожвавішав Брайан, — і з кожною хвилиною я знаходжу їх все більше і більше, — його погляд задерикувато пройшовся по Лізі, де-не-де пригальмовуючи і залипаючи. — Ви гарна, розумна, здобули якісну освіту, у вас безліч талантів, у чому я вже встиг переконатися. І як зауважив мій батько, ми дуже гармонійна пара.

Він говорив щиро. Але Ліза відчувала, що це напівправда. Брайан дійсно вважає Елізабет володаркою всіляких чеснот, але найголовнішого, що спонукало його зробити шлюбну пропозицію, він не назвав.

А непогано було б дізнатися, що ж підштовхнуло віконта посвататися до сестри. Якби Ліза мала таку інформацію, її завдання дуже спростилося б. Але як дізнатися це у Брайана? Відчувалося, що він мовчатиме, як партизан.

І раптом на кришталевій поверхні сфери з'явився новий поки нечіткий образ. Інтуїтивно Ліза відчула, що ось вона — відповідь на запитання. Вона почала дивитись, як картинка поступово набуває більш чітких контурів. Оце так!