Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

- Схоже, ти дійсно самовіддано любиш свою дитину, - здавленим голосом відповів Адам. - Цю якість я готовий любити в тобі, Єво, як і твій професіоналізм. Але мати мене справжнього .... - якийсь час вони просто дивилися в очі один одному. - Ні тобі, ні Ніку не позаздриш - ось тобі думка мого справжнього «я». Чим старше буде ставати мій син - тим жорсткіші  будуть до нього мої вимоги, незважаючи на мою любов до нього. З тобою теж саме. Коли я буду щось вимагати - це неможливо буде не виконати. Але ти, і наш син володієте однією спільною спадкової рисою - ви схильні до бунтарства. Тому до всіх інших жертв, тобі доведеться піти на ще одну - поступатися.

- Тобто, поступатися завжди повинна тільки я? - вражено видихнула Єва.

- Ага.

- Супер. ... А що якщо ти попросиш мене стрибнути з хмарочоса?

- Я ніколи не буду вимагати нічого такого, що могло б тобі нашкодити! - відривчасто проказав Адам, і від цього його тон став жорсткішим.

- А знаєш що, - перемагаючи боротьбу своїх емоцій Єва напустила на себе безтурботний вигляд, - Мені подобається твоя попередня ідея на рахунок розслабитися.

  Поки Єва діставала хот-доги, Адам відкрив пиво, напівлежачи розтягнувшись на ковдрі. Нік тискав цуценя, і йому поки було не до батьків.

- Завтра передноворічний благодійний вечір, - заговорив Адам вже з іншою інтонацією, як тільки Єва сіла поруч із ним. – Я, як претендент на місце мера, зобов'язаний там бути, і звичайно ж від мене чекають солідне пожертвування. Твоя присутність обов'язкова.

- Навіщо тобі це? Я маю на увазі пост мера. У тебе багато зайвого часу і енергії?

- Це все інтриги, Єво, хитросплетіння помилок, вигод і істерик, - хмикнув Адам, не поспішаючи відпиваючи пиво, краєм ока стежачи за Ніком. - Крісло мера і його головний біль мені потрібні найменше. Але ж мої конкуренти цього не знають, втім, як і виборці. Я красиво зійду з дистанції в потрібний мені момент.

- Зі мною ти теж граєш?

Поки її погляд, втрачаючи терпіння свердлив в ньому дірки, він навмисно відтягував свою відповідь, відкушуючи і жуючи хот-дога.

- Ти, Єво ... щось інше, - насупився Адам, зволівши відповісти. - Від тебе я не чекаю дивідендів, я не вкладаю в тебе інвестиції і не планую злиття компаній. З тобою в моїй особі йде на ризик звичайна людина, з тобою я хочу, щоб ми стали сім'єю. Вперше я зважився комусь відкрити себе, ти єдина хто знає про мене стільки особистих деталей, не рахуючи доктора. Так що, моя безстрашна Єво - пограти не вийде, ти приречена на сувору дійсність поруч зі мною справжнім, як ти і просила.

- Ідіотське питання, і можливо передчасне, але коли ти сказав, що ми одружимося, що ти мав на увазі? Вірніше як ти це собі уявляєш?

- Тобі б хотілося пишного торжества? - кинув він на неї запитальний погляд своїх живих блакитних очей, таким він ставав лише з нею і малюком.

- Зовсім ні, якщо наш з тобою шлюб так вже необхідний, то я вважаю за краще просто узаконені відносини через громадського суддю, розпис на папері, без зайвого пафосу, - швидко видала Єва, поки Адам не встиг її перебити.

- Підтримую. Повідомимо про весілля заднім числом, як вже про факт, що відбувся. Це тобі мій такий екстравагантний весільний подарунок - ні натовпу гостей, ні примірки білих суконь, ні виснажливих репетицій і слів клятви, ні весільної подорожі. Ідеальна по рентабельності угода. Заощаджу купу грошей.

- О, дякую за проникливість і тонке уловлювання моїх потреб, - з легкої іронією кинула Єва. - Дивовижна душевна щедрість для людини без серця. Як же мені пощастило, що ти не виносиш публічності.

- Але весільні фото все ж таки доведеться зробити для хроніки. ... Почнемо репетирувати щастя прямо зараз, - Адам потягнувся за камерою. - Нік, сфотографуєш нас із мамою?

Вони фотографувалися втрьох, і навіть вчотирьох якщо вважати цуценя. Адам з регочучим Ніком, який забирався до нього на плечі або вимагав, щоб батько підкидав його вгору. Єва знімала їх із задоволенням. А ось щоб змусити її сміятися на камеру, Адаму навіть довелося її лоскотати. І було щось незвичайне в тому, коли дитина, яка їх з'єднала, після стількох поневірянь, невміло клацає камерою, намагаючись зафіксувати їхній  поцілунок.

     У цьому будинку у неї нібито тепер була своя кімната з просторою гардеробною і шикарною ванною кімнатою, але так як ночувати їм з Адамом передбачалося разом, то сюди Єва заглянула тільки щоб переодягнутися. Ніжно біла троянда та червона оксамитова коробочка, що лежали на ліжку одразу привернули її увагу. Записки не було, але здогадатися було неважко, коли відкривши коробочку вона виявила там обручку.

- Вибач, я не романтик. Можливо, день, коли тобі зробили саме цю пропозицію, не відкладеться в твоїй пам'яті, як чуттєвий і яскравий момент. Але в таких випадках, здається, належить питати. Ти вийдеш за мене, Єво? - в дверях пролунав голос Адама.

- Так. Я вийду за тебе, Адаме Пірс і дуже сподіваюся на ще один весільний подарунок, - стримано посміхнулася вона, піймавши його погляд. - Я хочу відновлення моїх батьківських прав.

- Найближчим часом мої юристи займуться цим питанням. Коли одягнешся, зазирни до мого кабінету, потрібен твій розпис, - тон Адама став по-діловому сухим.

Єві особливо і гадати не доводилося, вона була впевнена, що перед нею покладуть шлюбний контракт, і вона вже заздалегідь знала, що підпише його не дивлячись.