Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

- Ось вони! - закричала Белатриса.

По залі шугнули приголомшливі закляття. Гаррі влетів у двері, безцеремонно скинув з себе Рона й кинувся назад - допомогти Невілові з Герміоною. Вони встигли перестрибнути поріг і зачинити двері перед самим носом Белатриси.

- Колопортус! - вигукнув Гаррі й почув, як у двері з того боку з розгону врізалося троє тіл.

- Нічого! - почувся чоловічий голос. - Є й інші двері... МИ ЇХ УПІЙМАЛИ, ВОНИ ТАМ!

Гаррі озирнувся. Вони були в залі Мозку. І справді, уздовж стін було багато інших дверей. Почув здалеку кроки смертежерів, що бігли їх відчиняти.

- Луно... Невіл... поможіть!

Вони утрьох заметалися по залі, запечатуючи всі входи й виходи. Гаррі наштовхнувся на стіл і перелетів через нього, - так поспішав до наступних дверей.

- Колопортус!

За стіною лунали швидкі кроки, час від часу чиєсь важке тіло гупалося в чергові двері, аж ті тріщали й здригалися. Луна й Невіл зачакловували двері уздовж протилежної стіни... і тут, коли Гаррі добіг уже до самого кінця кімнати, почувся Лунин крик:

- Коло... а-а-а-а-а-а-ай...

Він озирнувся й побачив, як дівчина відлетіла вбік. У двері, що їх вона не встигла запечатати, ввірвалося п'ятеро смертежерів. Луна вдарилася об стіл, проїхалася по ньому і впала з другого боку на підлогу, розпростершись так само нерухомо, як і Герміона.

- Хапайте Поттера! - заверещала Белатриса й рвонула до нього. Він крутнувся й чкурнув у протилежний бік зали. Був у безпеці, поки вони боялися влучити в пророцтво...

- Гей! - це Рон зіп'явся на ноги і поплентався до Гаррі, п'яно похитуючись і хихочучи. - Гей, Гаррі, тут є мізки, ги-ги-ги, прикольно, правда, Гаррі?

- Роне, відійди, пригнися...

Але Рон уже націлився чарівною паличкою на резервуар.

- Чесно, Гаррі, це мізки... дивися... Акціо мозок!

Усі на якусь мить завмерли. Гаррі, Джіні, Невіл і всі смертежери мимоволі обернулися до резервуара, з зеленої рідини якого вилегів, немов якась стрибуча риба, мозок. Спочатку завис у повітрі, а тоді помчав, обертаючись, до Рона, і з нього, немов рулони плівки, розкручувалися стрічки рухомих картинок...

- Ги-ги-ги, Гаррі, ти ба... - захихотів Рон, дивлячись, як мозок вивергає свої барвисті нутрощі, - Гаррі, ану помацай, так прикольно...

- РОНЕ, НЕ ЗАЙМАЙ!

Гаррі не знав, що станеться, коли Рон доторкнеться до цих летючих щупалець з думками, але був певний, що нічого доброго не вийде. Кинувся до Рона, але той уже впіймав мозок простягненими руками.

Щупальці торкнулися шкіри й умлівіч обмотали Ронові руки, немов мотузки.

- Гаррі, дивися, що стал... Ні... ні... мені не подобається... перестаньте... перестаньте...

Але тоненькі стрічки вже обвили Ронові груди. Він борсався і віддирав їх, а мозок присмоктався до нього, мов спрут.

- Діфіндо! - закричав Гаррі, намагаючись розірвати щупальця, які в нього на очах міцно обмотували Рона, але ті не піддавалися. Рон упав на підлогу борсаючись з останньої сили.

- Гаррі, він задушиться! - крикнула Джіні, яка не могла встати через перелом ноги. Тут з чарівної палички котрогось зі смертежерів вилетів червоний струмінь і влучив їй в обличчя. Вона впала боком і знепритомніла.

- ЗА'ЛЯ'ТУС! - вереснув Невіл, замахуючись Герміониною чарівною паличкою на смертежерів, що насувалися, - ЗА'ЛЯ'ТУС, ЗА'ЛЯ'ТУС!

Але нічого не сталося.

Один зі смертежерів вистрілив приголомшливим закляттям у Невіла, але не влучив. Гаррі з Невілом залишилися вдвох проти п'яти смертежерів, двоє з яких стріляли струменями сріблястого світла, що пролітали повз хлопців, наче стріли, й залишали в стіні за їхніми спинами вибоїни. Гаррі побіг, а Белатриса Лестранж кинулася за ним. Гаррі мчав залою з одною-єдиною думкою - відвести смертежерів якнайдалі від друзів.

Здається, йому це вдалося. Смертежери рвонули за ним, перекидаючи стільці й столи, але заклясти його не наважувалися - боялися знищити пророцтво. Гаррі кинувся в єдині відчинені двері, крізь які забігли смертежери. На бігу благав Невіла залишитися з Роном і якось допомогти йому звільнитися. Влетів у наступну залу й відчув, що підлога під ногами зникла...

Він котився вниз крутими кам'яними сходами, підскакуючи на кожному ряду, аж доки гупнувся спиною просто в западину, де на підвищенні височіла кам'яна арка. Йому забило дух. Уся зала аж дзвеніла від смертежерського реготу. Підвів голову й побачив, що до нього спускається та п'ятірка, що була в залі Мозку. Ще стільки ж смертежерів з'явилося з інших дверей. Вони стрибали з лави на лаву, теж насуваючись на нього. Гаррі схопився, хоч ноги страшенно тремтіли й ледве тримали тіло. Пророцтво в лівій руці, на диво, залишилося неушкоджене. А правою він міцно стискав чарівну паличку. Позадкував, озираючись і намагаючись не випустити з поля зору жодного смертежера. Наштовхнувся на щось тверде - то було підвищення з аркою. Не озираючись, виліз на нього.

Смертежери зупинилися і втупились у Гаррі. Дехто був задиханий не менше за нього. Один страшенно кривавив. Дологов, позбувшись закляття-тілов'язу, криво посміхався. Його чарівна паличка цілила Гаррі прямо в лице.

- Усе, Поттере, ти програв, - ліниво проказав Луціус Мелфой, знімаючи маску, - тому віддай мені пророцтво як чемний хлопчик.

- Нехай... нехай вони всі заберуться, і я віддам його вам! - розпачливо вигукнув Гаррі.

Кілька смертежерів зареготали.

- Поттере, ти не в тому стані, щоб торгуватися, - бліде Мелфоєве лице аж розчервонілося від задоволення. -Ти ж бачиш, нас десятеро, а ти сам... Дамблдор не навчив тебе рахувати?

- 'Ін не 'ам! - пролунав угорі голос. - 'Ше є я!

Гаррі похололо в грудях. Невіл спускався кам'яними лавами, стискаючи тремтячою рукою Герміонину чарівну паличку.

- Невіле... не треба... вертайся до Рона...

- ЗА'ЛЯКТУС! - закричав Невіл, цілячись по черзі у смертежерів. - ЗА'ЛЯКТУС! ЗА'ЛЯ...

Один з найкремезніших смертежерів схопив Невіла за поперек і притис йому руки до боків. Невіл звивався й борсався, а смертежери реготали.

- Це, здається, Лонґботом? - глузливо посміхнувся Луціус Мелфой. - Твоя баба вже звикла втрачати родичів заради нашої справи... твоя смерть її особливо й не засмутить.

- Лонґботом? - перепитала Белатриса, і лиха посмішка освітила її кістляве лице. - Я мала приємність знати твоїх батьків.

- НІЧОГО 'И НЕ МА'А! - заревів Невіл і так несамовито почав видиратися зі смертежерових рук, що хтось інший крикнув:

- Та приголомште його!

- Ні-ні-ні, - заперечила Белатриса. Вона була в захваті, аж засвітилася від збудження, зиркаючи то на Гаррі, то знову на Невіла.