Читати книгу - "Одного разу в хірургії, Ягода"

Розділ 5

Прокидаюся я зранку і відчуваю що моя голова розколюється як після конкретного бухача ,але я вчора нічого не пила крім чаю .Помалу відкриваю очі,

це вже щось ,і пробую підвестися виходить з третьої спроби . Повзу у ванну кімнату  ,дивлюся в дзеркало і бачу дівчину з мішками під очима і блідою шкірою .Ну і ну  вигляд у мене жахливий .Іду шукати телефон,щоб подзвонити на роботу і   оформити лікарняний на тиждень,бо в такому стані до дітей мені не можна. 
 

І от лежу я собі ,хворію і чую дзвінок у двері .Після жарознижуючих препаратів температура спала і вже не так відчувається ломота в тілі .Іду я значить до дверей ,відчиняю навіть не поглянувши у вічко і спостерігаю таку картину .

Вася ,мій колишній хлопець ,який банально зрадив мені із моєю подругою, а до того ще й підіймав на мене руку ,стоїть із сумкою в руках і очима кліпає.І я готова навіть подякувати "подрузі" за те ,що забрала цього мудака від мене .Поки я відходжу від шоку і намагаюся впоратися з поривами прибити його на місці,він безцеремонно заходить до моєї оселі і без привітань іде на кухню.

- а ти часом не охринів, дорогий,-шиплю я, відійшовши від шоку .

Вася,як ні в чому не бувало сідає на стілець і каже:

- Вікусь,ну ти не злися так відразу ,не рубай з плеча ,я прийшов миритися,- говорить він із кривою усмішкою.

 А це вже щось новеньке ,за рік наших  відносин він жодного разу не вибачився ,а тепер через пів року після зради прийшов миритися.

-рубати я ще навіть не починала ,але якщо ти так хочеш, то можемо почати з причинного місця,-кажу, беручи до рук ніж, а він аж руками прикрив свій скарб і важко глотнув .

- давай спокійно поговоримо , без оцього ,-показує на ніж.О ні дорогий, я тебе надто добре знаю і за цією маскою спокою,сидить лютий звір ,який готовий нападати .

-ну давай ,говори ,а я вже вирішу потрібна допомога кинджала чи ні,-з посмішко-оскалом говорю.

-ти нічого не подумай, це не вона мене вигнала ,а я сам пішов ,бо зрозумів кого втратив .Вона і твого посіченого кінчика не варта я лише тебе люблю і  тільки зараз це зрозімів.Як то кажуть"цінуємо, коли втрачаємо".

Філософствує цей муд...мій колишній . А я кладу ніж на місце і беру до рук гарну таку ,міцну сковорідку .

- скажу коротко ,або ти зараз же звалюєш звідси і більше ніколи не з'являєшся ,або я тобі зараз влаштую місце в травматології,- і бачили б ви з якою швидкістю біг цей філософ так біг ,що забув свою сумку ,яку я люб'язно ...викинула за ним і зачинила двері.

Хух ,думала він ще ламатися буде ,але він добре пам'ятає, що було останнього разу коли він хотів мене вдарити.

Я ще навіть до кухні не дійшла як у двері знову подзвонили.

Ну що я не ясно сказала чи що ?

Відкриваю двері і замахуючись сковорідкою кажу :

-якщо тобі мало, я тобі зараз додам...-але на мене дивляться сині очі повні страху .Вперше бачу страх в цих очах .

-привіт,а я тут прийшов тебе провідати навіть фруктів приніс.Але  ти я бачу не така і хвора,якщо так бігаєш ,-останні слова говорить з посмішкою і ми заливаємося сміхом .

-ну якщо прийшов вже ,тоді проходь на кухню заодно візьми мою священну сковорідку,а я піду переодягнусь,-відсміявшись кажу .

Одягаю домашні шорти і довгу чоловічу футболку до середини стегна .

Дуже люблю носити  чоловічі футболки ,жакети, сорочки.

На кухні мене зустрічає мій...хірург з палаючими від захоплення очима. Дивиться так ,ніби я перед ним гола стою ,а не в шортах і футболці їй богу .Але мені цей захват подобається.

- якщо вже ти сидиш на моїй кухні ,то я змушена тебе нагодувати ,-кажу ,щоб перервати його споглядання,-у мене є гречана каша з м'ясом і борщ ,будеш?,- у відповідь мені лише кивнули і я почала розігрівати їжу. 

-і хто цей бідолашка ,що ти його так хотіла огріти сковорідкою?,- зі сміхом запитав Олег.

-ой, та колишній мій, його "подруга" моя,-зробила лапки в повітрі ,- вигнала  ,а він вирішив до мене повернутися через пів року .

-ого ,-лишень і видав від шоку ,-а ти як себе почуваєш, вже краще?Бо я не терапевт ,але бачу ,що тобі погано .

- так ,вже краще ,але до кінця тижня побуду вдома .А  як ти  дізнався що зі мною і в якій квартирі я живу?-примружтвшись запитала .

-нуууу,скажімо так ,якщо чоловік захоче, він зробить ,-зрозуміло ,що нічого не зрозуміло ну гаразд .-А як твоя рука ?

- рука вже майже загоїлась шкода ,що я не змогла потрапити на прийом сьогодні .

-нічого ,я зараз огляну тут .Де  у тебе можна помити руки?- запитав оглядаючись .

-ідеш прямо ,а потім останні двері ліворуч,-сказала, спираючись стегнами на стільницю.

Олег швидко повернувся і навіть знайшов аптечку ,ти диви який швидкий .Ми сіли за стіл і він почав розмотувати пов'язку ,а я мимоволі  замилувалася його довгими пальцями .

Коли він закінчив із рукою ,то дивлячись мені в очі поцілував саме там де був поріз ,а у мене шкіра вкрилася сиротами від такого жесту ,а його вуста розпливлися у променистій посмішці .
 

Потім ми все ж повечеряли і проговорили про все на світі майже до другої години ночі.

Мені здалося  ,що я його знаю вже багато років .Олег багато розповідав про себе,про родину ,про його мрію відкрити власну клініку ,а я у свою чергу розповідала про своє дитинство і студентське життя .Ми сиділи на моїй кухні, пили чай і так якось затишно і тепло було з ним, так хотілося до нього в обійми ,але я стрималася . Мені вистачило року аб'юзивних відносин ,щоб не стрибати в обійми   будь-кому. З'ясувалося,що ми навчалися в одному ВНЗ ,але ніколи не перетиналися.

 В кінцевому результаті я погодилася сходити з ним на каву. 

Може у нас щось вийде ,хто його знає.

Життя таке непередбачуване .