Читати книгу - "Батько мого друга, Джулія Ромуш"

Ми з Тимуром заїжджаємо в місцеву забігайлівку і взявши з собою пару бургерів і кави вирушаємо на набережну.

Що мені подобається в цьому хлопцеві, так це те, що маючи стільки грошей, забезпечене життя, він любить розважатися ось так. Дуже просто.

Виявилося, що Тім набагато романтичніше, ніж я могла собі уявити. І з кожним днем ​​я починаю розуміти, що можливо, це саме той хлопець, з яким би я хотіла спробувати все. Дозволити йому все те, чого він так хоче.

Наші відносини з хлопцем не заходили далі поцілунків та обіймів. Так, пару разів він розпускав руки, і я дозволяла йому це до певного рубежу, але після звертала лавочку.

Чи любила я Тіма? Я не могла дати конкретної відповіді. Він мені подобався. Мені було приємно і весело проводити з ним час. В останні дні бажання з ним зустрітися зашкалювало вище звичайного, а це могло означати тільки одне - хлопець ставав для мене ближче.

Так, були й свої мінуси в наших відносинах. Такі, як його батько і моя мати.

Батько Тіма був проти мене, тому що моя мама маючи двох дітей не виходила заміж. Постійно перебувала в пошуках свого "жіночого щастя" і, якщо чесно, зміна її залицяльників мене напружувала.

Але останнім часом вона була у відносинах з Артуром. І я ніяк не могла знайти з ним спільну мову. По-перше, я не могла прийняти того факту, що Артур молодший за матір. По-друге, разом з ним мама змінилася. Рівень її відповідальності за нас з сестрою впав нижче нікуди. І вона якось мені заявила, що вона своє вже з нами відпрацювала, тепер час її особистого життя.

Саме тому мій розпорядок дня змінився. Тепер кожного дня я приїжджала додому о шостій вечора, і ми з Євою робили уроки. Після, у нас був сеанс мультиків з попкорном і тоді я вкладала дитину спати. "Малятко" - саме так я її називала, хоча моїй сестричці вже було десять років.

Вся нелюбов батька мого хлопця до мене, будувалася на тому, що моя родина не підходить їхній родині. Не та поведінка, не те виховання, не той фінансовий і соціальний рівень.

Мене це ображало. Але в одному Тім мав рацію - його батько в принципі не любив жінок. Одного разу я була свідком того, як він довів офіціантку до істерики тільки через те, що йому принесли не той напій, хоча дівчина слізно просила вибачення. Артему Сергійовичу було плювати. Він проїхався по ній як бульдозер, а після ще й витер ноги.

Це, між іншим, було наше перше знайомство, саме в цей вечір Тім зібрав нас усіх в ресторані, щоб познайомитися. І з найпершого погляду, слова, ця людина стала для мене монстром. Бездушним. Жорстоким. Нещадним монстром. Він не думає про почуття інших людей. Йому плювати як на людей діють його слова. Чим більше його бояться, тим краще.