Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Так, виходить, так, – погодився Парамон, – проте хоч і не міг я спілкуватися з мешканцями до цього часу, чую я все чудово. І ви з дружиною не раз говорили, що грошей для купівлі квартири у вас поки що немає. – Парамон схилив голову, наче вибачаючись за підслуховування.
– Та годі тобі, Парамон. – Відчувши, що мої вуха червоніють, сказав я. Адже він може й інші звуки слухати, не тільки розмови! – Краще скажи ... скажи ... О! Скажи, ти знаєш, хто така Марія Каргіна?
– Марію не знаю. – похитав головою дід. – Адже я цього будинку не залишаю, а новини зазвичай про інших людей мені самі Господарі несуть. Тому, тільки про чарівних створінь можу щось сказати.
– Я зрозумів... – Задумливо кивнув я.
– Але я знаю її рід. Каргіни – дивна сім'я, діти Баби Яги. Непогані відьми, сильні травники, на тому й усе. Не пам'ятаю навіть, щоб хтось із них хвалився воістину могутнім Даром якісь сто-сто п'ятдесят років тому…
Я не одразу збагнув, що він сказав. Діти Баби Яги? Стоп... Але та жінка дійсно згадувала ім'я Яги ...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький», після закриття браузера.
