Читати книгу - "Солодка смерть , Вера НюкМарт"

Галя повернулася мало не над ранок, бліда мов стіна. Варто їй було лиш прочинити двері і побачити нас, як вона тут же знепритомніла.

Ми з криками кинулися до неї. 

─ Галя! Галя! - мало не плачучи заламувала руки Мирося, в той час як я з Надею втягали Галину до кімнати. 

Це вона з вигляду була щуплою брюнеткою з ногами від вух. А так, доволі важкою виявилася. 

─ А ну розійдіться, - сказала Оля, порскаючи в обличчя непритомної великою кількістю води.

Результату нажаль не було, а тому Надя скористалася іншим, на її думку більш дієвим способом, а саме: ляпасами.

─ Не бийте мене, я нікому нічого не скажу, - занила дівчина.

─ Вона п'яна чи що? - склала руки на грудях Оля.

─ Не знаю, - відповіла я, якось невпевнено.

─ Вона мертва, мертва, - повторювала Галина безупинну, блукаючи нашими обличчями божевільним поглядом.

─ Хто мертвий? - запитала Мері, як і ми всі нічого не розуміючи.

Відповідати Галині не прийшлося, оскільки до нас долинув несамовитий крик.

─ Ааааа! - верещав хтось не вгаваючи.

Надя було кинулася до дверей, як Галина перехопила її міцно вчепившись скрюченими пальцями за поли кофти.

─ Небезпечно, не ходи, - попри перебування в певного роду безпам’ятстві, Галина продовжувала хвилювалася за своїх.

Проте, це б не була Надія Володимирівна якби вона не поперлася на пошуки інформації того що сталося. Надя завжди була вперта і якщо щось вирішувала, то зазвичай йшла на пролом. Так і цього разу.

Галі краще не стало навіть під вечір, коли нам були відомі подробиці ранішньої події, а саме: вбивство пані Ірини Казимирівни.

Зі слів студентки, що її знайшла, вона так і лежала з одним намальованим оком та встромленими в плечі ножицями.

Чому вона не кричала? Задавалися питанням студенти.

Проте ні з відповідями, ні з гіпотезами ніхто не поспішав.

Щоправда одного разу я чисто випадково почула як слідчий проговорився, що пані Ірину отруїли, а вже тоді вштрикнули в спину ножиці. Проте цю інформацію я залишила при собі, оскільки не хотілося лякати дівчат наявністю двох убивць.

Що ж до Галини, то її забрала швидка, Надя поїхала з нею. 

***

─ Що з нею? – пробувала довідатися Надя в лікарів, оскільки батьки Галі все ще не добралися.

─ Емоційне виснаження, - відповів в кінці кінців один із ескулапів, не витримавши Надіїного натиску.

─ Вона одужає?

─ Ще раз повторюю, що подібну інформацію ми вправі надати лише членам сім'ї.

─ Я і є одним із членів сім'ї, - гаркнула та у відповідь, ─ ми спимо в одній кімнаті, їмо з однієї миски, користуємося одним унітазом, скубаємо одна одній брови і обговорюємо найпотаємніші секрети. То що ж ще має вказувати на сімейні зв'язки?

Важко зітхнувши лікар здався.

─ Гаразд. Ваша подруга поправиться, щоправда не так скоро. Її психічний стан постраждав в зв'язку з пережити шоком. 

─ Що це означає? Їй потрібен тільки певний час на те, щоб прийти до себе?

─ Нажаль ні, - зітхнув лікар, явно не в захваті від того, що ніяк не може позбутися Наді. ─ Їй потрібна психологічна підтримка спеціаліста, а також певний медикаментозний підхід.

─ І в який спосіб вона це отримає? - до розмови підключилися батьки Галини, які надійшли кількома хвилинами раніше.

─ Паньство Б.? 

─ Так, - кивнула головою матір Галі.

─ Ми залишимо її в лікарні, щоправда переведемо в інший відділ. І вже там надамо необхідну їй допомогу.

Надя повернулася в гуртожиток лиш під вечір. Втомлена і морально виснажена.

В кімнаті панувала тиша, нікому не хотілося говорити. Ми немов роботи зробили кілька простих бутербродів, попили чаю і пішли спати.

***

Спочатку ректорат був за тим, щоб зачинити гуртожиток на невизначений термін. Згодом змушені були відкинути даний помисел в зв'язку з тим, що студентам нікуди було податися, а тому вирішили влаштувати чергування викладачів, що були менш обтяжені лекційними годинами, посиливши тих на невизначений термін в гуртожитку, по дві особи на поверх.

Ні викладачі, ні студенти в захваті від даної ідеї не були, проте заради загального блага та безпеки всі змирилися. Та все дарма, оскільки і тиждень не минув, як на нас чекав ще один неприємний сюрприз, а саме: замах на вбивство Юльки. Сусідки знайшли її з проломленою головою.

І так, Юлька в реанімації, Галя в психологічно неврівноваженому стані, а ми, немов ті миші, затаїлися в очікуванні біди.

Минув тиждень, а за ним і другий, проте не дивлячись на усі слідчі дії вбивцю так і не знайшли.

Студентське життя, якби дивно це не звучало, потекло в звичному руслі.

Галина щоправда все ще знаходилася на стаціонарному лікуванні, в той час як Юлька нажаль лежала в важкому стані в реанімації.