Читати книгу - "Віршики про перший сніг, Стружик Лев"

Сніг іде, мов білий іній,
Теплим сяйвом все прикрив.
Небо стеле свої крила,
На світанку спить дібров.

Сніг лапатий, тихо пада,
На дерева, на поля.
Ніби тепло він дарує,
Обіймає нас здаля.

Діти радісно сміються,
Сніг кидають між собою.
І ніби щастя проллється
Тут, у світі нам з тобою.

Теплий сніг, як дотик ніжний,
Легко ляже на долоні.
Він холодний, та, мов вірші,
Серце гріє, мов на троні.

Сніжна казка всіх вітає,
Світ навколо – білий сміх.
Хоч морозно, але знає
Сніг, як створити свій оберіг.

Теплий сніг – це щось чарівне,
Казка в ньому ожива.
І, неначе дихання тихе,
Світ нам зимонька дає.