Читати книгу - "Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька"

На перерві на обід Віка роздумувала за чашкою кави яке рішення їй прийняти, після такої пропозиції у неї зовсім пропав апетит:

" Я тут працюю лише четвертий день, і вже поступають такі пропозиції від мого боса, тепер стало зрозуміло чого на посаду свого секретаря, саме він обирав кандидатуру, а не хтось інший, наприклад із відділу кадрів.. Тут одразу було ясно, що щось тут не те, я це підозрювала, тепер мої підозри лише підтвердилися! Думала вона. Що ж і якщо відмовлю, він мене може легко звільнити і на мою посаду взяти якусь іншу дівчину, він обіцяв мені за це заплатити, і так, на щось більше я не погоджувалася, лише на вечірню зустріч у ресторані. І більшого я й не дозволю собі, я не хочу бути чієюсь утриманкою, це мені аж ніяк не до вподоби.. Знаю я таке, сходи на вечерю, потім ще кудись, а потім вже до нього додому, ні все так далеко точно не зайде... Тому що я буду дуже обережною, я звісно не хочу втрачати своєї роботи, тому я згоджуся на цю його зустріч, але на більше нехай навіть не розраховує.. Хоч він і симпатичний, та у нас років десять різниці точно, мені 25, а йому напевно 35, принаймні виглядає він саме на стільки.. І мені не ввічливо в таких умовах запитувати про його вік, та я ще знайду привід щоб колись про це згодом його запитати."

Робочий день вже добігав до кінця, і Віка вже була готова дати відповідь своєму босу, хоч він і був старшим за неї, та одягнений завжди елегантно, у костюмі, брендовому взутті, міг собі дозволити. Автівка у нього була теж не із дешевих. Тепер знову Віка стояла біля дверей його кабінету і стукала у двері:

– Так так, проходьте! Вікторіє то як ви готові дати мені відповідь? Яке рішення ви прийняли?

– Я згідна піти із вами завтра ввечері на вашу ділову зустріч, та втім більше нічого від мене й не очікуйте, а йду я лише тому що мені потрібні гроші, і я якраз хотіла попросити у вас аванс наперед! Настільки строго як могла промовила вона.

– Чудово, а я вас про більше поки що й не просив, не переймайтеся, нічого вульгарного чи не пристойного я б вам і став пропонува и, і після вечері я привезу вас додому!

– Домовились, а зараз вибачте мені вже час іти!

– А хочете я вас підвезу?

– Навіть незнаю, можна!

– Тоді зачекайте хвилинку, я зараз одягнуся і ми підемо разом.

– Добре, я чекаю!

Одягнувшись він пішов разом із нею на паркінг до свого авто, ввічливо відчинив їй двері, і вона сіла і вони поїхали!

– Скажіть будь ласка адресу куди саме вас відвезти?

– Ось тут недалеко, я вам покажу..

– Давайте одразу перейдемо із вами на ти і називайте мене просто Вадим, повірте на роботі вже всі до цього звикли, тому можете не перейматися що про нас щось не так подумають..

– Добре, Вадим давай на ти, я не проти! А скільки тобі років, якщо не секрет?

– Мені 33. В ресторані тобі потрібно буде вести себе ніби ти моя дівчина! Добре, я надіюсь ти розумієш про що саме я!

– Так я тебе зрозуміла, не переймайся я чудово зіграю цю роль. Ми якраз під'їхали до того під'їзду, можеш тут і зупинитись!

– Добре, а ти мені подобаєшся! Ти дуже гарна!

– Дякую, та ми здається домовлялися про те що нічого більше... Крім того що я піду із тобою на вечерю!

– Вибач, ти не правильно мене зрозуміла, ти мені дійсно подобаєшся! Вона помахала у відповідь йому рукою, і сказала:

– До завтра! На добраніч!

– На добраніч! 

І він завів своє авто і поїхав, а Віка прийшовши у свою квартиру прийнявши душ, лягла і заснула. День насправді видався їй із не легких..