Читати книгу - "Скривавлена зоря, Axolotl"

Тінь різко зупинилася.

Вперше за весь цей час вона ніби вагалася.

Локі підморгнув Бальдру.

— Бачиш? Вони не бояться мечів. Але вони бояться світла.

Бальдр не зволікав.

Якщо темрява боялася світла—він дасть їй світло.

Він стиснув меч обома руками, і срібне лезо спалахнуло м'яким білим сяйвом.

Тінь зупинилася.

Вона ніби відчувала зміну, її рухи стали хаотичнішими, темрява збурилася, мов розбурхане море.

— Ну ось, ти вже починаєш розуміти, — Локі задоволено усміхнувся, склавши руки за спиною.

Бальдр не звертав уваги на його слова. Він зробив крок уперед, а меч у його руках засяяв яскравіше.

Темрява затрималася ще на мить.

А потім почала відступати.

Шепіт, який раніше був тихим, тепер звучав голосніше—наче безліч голосів заговорили одночасно, нашіптуючи слова, які не належали жодній мові.

— Вони… говорять? — Бальдр напружився.

Локі стенув плечима.

— Вони попереджають.

— Про що?

Локі на мить замовк, його обличчя залишалося безтурботним, але очі загорілися дивним блиском.

— Про тебе.

Бальдр не встиг запитати, що він має на увазі.

Темрява розвернулася і рвонула назад, тікаючи між руїнами.

Її шепіт ще довго лунав у повітрі, повільно розчиняючись у тиші.

А потім усе стихло.

Бальдр повільно опустив меч, і його сяйво згасло.

— Це все? — запитав він, все ще насторожений.

Локі хмикнув.

— О, ні. Це було лише знайомство.

Бальдр перевів на нього погляд.

— Вони повернуться?

Локі широко усміхнувся.

— А ти як гадаєш?

Бальдр відчував, що щось змінилося.

Темрява відступила, але її присутність залишила слід у самому повітрі—наче світ навколо них трохи розколовся, оголивши щось більше, щось приховане.

Локі дивився на нього з тією самою усмішкою—розваженою, але пильною.

— Ти добре впорався, — промовив він.

Бальдр не відповів.

Він дивився на місце, де ще мить тому зникла тінь.

— Що вони хотіли сказати? — запитав він. — Про мене.

Локі зробив кілька кроків уперед, обережно торкаючись кінчиками пальців однієї з руїн.

— Вони бачать те, що ми не можемо.

— Пророцтва?

Локі примружився.

— Швидше… можливості.

Бальдр стиснув кулаки.

— Я не довіряю їм.

— І правильно робиш, — кивнув Локі. — Але від цього вони не зникнуть.

Він повернувся до Бальдра, і його усмішка стала серйознішою.

— Ми обоє знаємо, що це лише початок.

Бальдр нічого не сказав.

Він знав.

Глибоко всередині він відчував, що нічого вже не буде, як раніше.

Локі розвернувся і зробив кілька кроків у бік арки, що здіймалася над ними.

— Ходімо.

— Куди?

Локі зупинився, обернувся через плече і хитро посміхнувся.

— До тих, хто дійсно бачить майбутнє.

Бальдр напружився.

— До Норн.

Локі не відповів.

Він просто простягнув руку вперед—жест, що означав: «йди за мною».

Бальдр зітхнув, але рушив слідом.

Він знав, що це приведе його до відповідей.

Або до ще більшої загрози.