Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

Справжньою несподіванкою було для Галини те, що вона прокинулась у м’якому ліжку в оточенні численних пухких подушок. Такі дива траплялися з нею не часто. Дівчина зі здивуванням намацала на своєму тілі легку ніжну тканину та відчула, що на її голові щось ворушиться. Галя обережно торкнулася волосся. Миттю зіскочивши з ліжка, вона стурбовано метушилася у незнайомій кімнаті,, намагаючись знайти дзеркало.

– Клята дилерка! – вигукнула вона спересердя, не помітивши у затіненому кутку кімнати важке старовинне крісло, в якому зручно вмостилася вродлива жінка, з цікавістю спостерігаючи за дівчиною. Галя дала таке прізвисько цій звабливій чорнявці, тому що у львівських колах містичних створінь кожен знав, що найкращі трунки, які змінюють свідомість, можна купити винятково у легедарної містичної чаклунки Сари Браги. Сьогодні Галина прокинулась саме у її ліжку.

– Дилерка? – дзвінко розсміялася Сара і повільно підвелася з крісла. Галя спочатку остовпіло витріщилась на неї від несподіванки, а потім голосно заверещала, тупаючи ногами.

– Ти що собі дозволяєш? Негайно поверни усе, як було! – лементувала Галина. – І меча віддай, злодійко! – дівчина вже не тямила себе від зухвалості чаклунки. Тим часом Сара, рухаючись з грацією Катерини Кухар, підійшла до старовинного дубового серванту і дістала з нього кришталеву пляшку з якоюсь брунатною рідиною, налила трунок у келих та знову зручно вмостилася у кріслі, витягнувши ідеальні довгі ноги, затягнуті у тонкі мереживні панчохи.

– Може б ти спочатку подивилися у дзеркало? – грайливо запитала вона розлючену Галю та дзвінко двічі плеснула у долоні.

Посеред просторої кімнати з’явилося величезне дзеркало у срібній різьбленій рамі. На Галину широко розплющеними горіховими очима дивилася тендітна незнайомка з довгим русявим хвилястим волоссям, що струменіло, наче дніпровські хвилі. Чорний шовк та сріблясте мереживо дивовижно гармоніювали з магічними татуюваннями, які вкривали тіло дівчини. На мить Галя замилувалася своїм зображенням, розглядаючи себе з усіх сторін, не вірячи своїм очам та долаючи непереборне бажання вчепитися у дбайливо доглянуті блискучі куделики сариної зачіски. Чаклунка знову плеснула у долоні, і у кімнаті гучно залунало музичне ствердження про те, що всі дівчата хочуть мати круглі великі попи та сексапільні довгі ноги.

Вона голосно зареготала, дивлячись на тонкі цівки крові, що потекли у дівчини з вух. Галі страшенно хотілося дотягтися до ніжної сариної шиї, але вона не могла зрушити з місця. Знаючи гарячу вдачу дівчини, Сара вже наклала на неї закляття знерухомлення. Насміявшись вдоста, підступна магічка клацнула великим та вказівним пальцем правої руки. В кімнаті миттєво запанувала тиша, як і зникло дзеркало. В ту ж секунду дівчина зі швидкістю вампірки опинилася біля Сари, рвучко схопивши її за руку.

– Поверни мені мою дупу, стара відьомська німфоманко, – засичала вона до чаклунки.

– Охолонь, мала древня дурепо, – не пручаючись, Сара подивилась у розлючені горіхові очі. – Це ілюзія, магія, уява. На місці твоя худа кістлява срачина, на яку ти постійно шукаєш собі пригод. –  Дівчина недовірливо подивилась на магічку, але руку її відпустила.

– Стара відьомська німфоманка, – задумливо повторила Сара, уважно розглядаючи бездоганний французький манікюр на своїх довершених нігтях. – Твоя міфічна лицемірність може зробити тебе новим символом боротьби за врятування планети. Та що там планети! Цілих світів у різних вимірах, – чаклунка вчергове зручно вмостилася у зручному кріслі.

– Лицемірність? – спантеличено перепитала Галина, нервово обмацуючи своє тіло, щоб переконатися, що всі його частини залишилися у звичних для неї розмірах.

– Смалюх розповідав, – насмішкувато продовжувала Сара Брага, – як ти, нахлявшись з безхатьками шотландського місячного сяйва, розповідала їм, що не варто судити людину за зовнішнім виглядом, і кожен у цьому світі і людей, і створінь заслуговує на співчуття та другий шанс, як і може переосмислити свої вчинки та виправити помилки. Старий сентиментальний чорт так розчулився, що аж плакав, а трійко тролів, що мешкали під мостом, переселилися до Домініканського собору, щоб спокутувати гріхи. Та горбатого хіба тільки могила виправить, – Сара театрально закотила великі чорні очі під лоба. Зрозумівши, що Галина її уважно слухає, вона продовжила свою розповідь. – Те пійло, що тобі дали шотландські феї, виявилось доволі міцним. Грибів дівки не пошкодували. Тролів десь тиждень гребло. Чутки долетіли і до Парламенту янголів, і серед них виникло помітне хвилювання, бо ще не було прецеденту, коли би тролів возводили у святі. Парламентарі відрядили трьох янголів-розслідувачів до Домініканського собору, щоб вони могли засвідчити таке чудесне перевтілення тролів. І це могло б статися, якби не легендарно відома янгольська бюрократія. Поки у небесній канцелярії зібрали усі підписи і затвердили усі документи, святі тролі протверезіли, так і не зрозумівши, якого лисого вони роблять у соборі. Від обурення вони наклали смердючу купу у вівтарі, образивши почуття віруючих, співали весільних сороміцьких коломийок під час служби, смикали за причинні місця священника під час сповіді, а потім, випивши усі запаси крові Христової та іззівши усі запаси його плоті, зникли у невідомому напрямку. Розслідування янголів закінчилося, так і не розпочавшись, – чаклунка з реготом закінчила свою розповідь та підвелася, щоб поновити спорожнілу чарчину. Сара простягнула келиха Галі, яка знову зручно вмостилася у купі подушок на великому ліжку, яке займало більшу частину кімнати.

– Що за чари-бари? – спитала дівчина, вловивши знайомий солодкавий запах.