Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Детективи в Артеку або команда скарбошукачів 📚 - Українською

Читати книгу - "Детективи в Артеку або команда скарбошукачів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Детективи в Артеку або команда скарбошукачів" автора Андрій Бачинський. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 28
Перейти на сторінку:
учителькою історії вихвалялася.

– Вихвалялася. І що з того?

– Як це що? Можна зателефонувати до нього й попросити пошукати матеріали про графа Валіцького, може, знайдуться якісь орієнтири про скарб графині?

– Ти хоч уявляєш, про що просиш? Теж мені Індіана Джонс, – скептично кинула Оленка. – Дослідники роками порпаються в архівах, допоки зберуть потрібну інформацію з різних книг, уривків документів, звітів, газетних статей. А ти хочеш, щоб мій батько за кілька днів з’ясував, де заховано скарб якоїсь графині. Абсурд! Навіть не збираюся турбувати його такими дурницями!

– Але ж спробувати можна, – не здавався Антон. – А раптом пощастить?

– Ні! Ні! І ще раз ні! – твердо заперечила вона, схрестивши на грудях руки, мов маленький Наполеон.

– Що ж, шкода. А я так сподівався на тебе, – промовив хлопець розчаровано й ві-


дійшов.

Діти тим часом увійшли до їдальні й сі-


ли на свої місця.

Розділ 4

Команда скарбошукачів

Апетит в Оленки зник геть зовсім. З голо­ви не виходили думки про діаманти Марії-Антуанетти. Післяобідній відпочинок теж не дав заспокоєння. Дівчинка сподівалася, що хоча б на вечірній дискотеці їй вдасться розвіятися. Та коли з динаміків залунало: «Лучшие друзья девушек – это бриллиа-анты...», – у виконанні гурту «ВІА-Гра», Оленка геть зовсім розклеїлася й пошкандибала до свого «кубрика». Вимучена ми­нулою безсонною ніччю й напруженим днем, вона без сили впала на ліжко й одразу заснула.

Посеред ночі Оленка прокинулася, різко звелася на ноги й зі словами: «От дурепа! Як я могла забути про неї?» – вискочила в коридор.

Мов вихор, влетіла у кімнату до хлопців­ й щосили почала розштовхувати Антона:

– Вставай, вставай, прокидайся!

– Ти здуріла? – промовив Антон, кліпаючи заспаними очима. – Чого тобі? Мало минулої ночі наказилася? Хочеш нас геть зо світу звести?

– Вставайте, Тошо, Сашко, Сергію! У ме­-


не геніальна ідея!

– Яка може бути ідея о третій годині ночі? – сонно пробурмотів Сергій і сховався з головою під ковдру.

Оленка підбігла до нього й рвучко сіпнула ковдру на підлогу.

– Е-е-е, ти не борзій! – обурився хлопець, умить прокинувшись від такого нахабства. – Я не подивлюся, що ти дівчина і майже наш компаньйон. Відшліфую фейс на раз, зрозуміла?!

– Та зрозуміла я, зрозуміла. Але як вас інакше розбудити, соньків нечесаних?

– Краще на свою зачіску подивися, – промовив Сашко, який уже прокинувся і сидів на ліжку, підібгавши ноги.

Оленка ковзнула поглядом до дзеркала, поправила розпатлане волосся й махнула рукою:

– Ет, дурня це все – зачіска і все таке інше. Головне от що! Я увечері заснула, мов убита, а кілька хвилин тому прокидаюся...

– От блін! – усе ще гнівався Сергій. – Сама виспалася, а іншим не даєш!

– Та не перебивай, краще дослухай! Так от, прокидаюся я і... о, еврика! Згадую свою однокласницю, у якої мама колись давно теж була в «Артеку».

– Ні-і-і, це божевільня якась, – не вгавав Сергій. – Розбудити посеред ночі й розповідати байки про однокласниць. Слухай, Олено, та ти гірша від Міледі, ти просто маніячка якась! Тобі в психіатра перевіритися треба! І як тебе тільки в «Артек» пустили, навіжену таку?!

Ще трохи – й Сергій геть би закипів, але Антон із Сашком засичали на нього. Оленка продовжувала:

– Так от, виявляється, поки я спала, мій мозок увесь час працював, шукаючи вихід.

– І що ж він знайшов у бездонних глибинах твоєї сірої речовини? – іронічно запитав Антон.

– Кажу ж – мою однокласницю Лільку. Ви ж не слухаєте, а тільки перебиваєте. Отже, колись давно, років з тридцять тому, її мама, тітка Леся, теж відпочивала в «Артеку». Вона в дитинстві була дуже милою і симпатичною. Хоча й досі нічогенька. Але це я вже відволікаюся. Так от, виросла вона, вийшла заміж, народила двох дітей, у тому числі й Лільку, мою однокласницю. Жила собі, одним словом, та й жила. І все б нічого, та якось років зо п’ять тому у їхній сім’ї виникла серйозна проблема, пов’язана зі зникненням якихось цінностей, здається, грошей. І здавалося, їх уже не знайдуть ніколи. Але вночі наснився Лільчиній мамі незнайомець і таємничим голосом розповів, де шукати втрату. Прокинулася тітка Леся й пішла туди, куди їй вказали у сні. Гроші й справді там знайшлися.

– Нічого дивного, – скривився Антон. – Під час сну людський мозок здатен вирішувати такі складні завдання, на яких не може сконцентруватися вдень, коли діє багато зов­нішніх подразників. Удень мама твоєї подруги нервувала, тому й не могла знайти загублені гроші, а вночі мозок відпочив і все згадалося.

– А як же тоді таємничий голос?

– Побічний ефект сну. Деколи в снах виринають якісь спогади й накладаються на сучасні події. Звідси й фантазії різні. Нічого надзвичайного.

– Так от, слухай далі, розумнику! Лільчина мама теж так подумала. Але після того випадку незнайомець їй регулярно снився й підказував різні речі. Наприклад, коли що робити, чого краще уникати тощо. Жінка розповіла про свої видіння подругам і ті, задля сміху, попросили й собі дещо вивідати. Наступного дня вона переповіла свій сон і уявіть собі, що всі пророцтва справдилися! Звістка про тітку Лесю швидко облетіла місто, до неї, наче до ворожки, йшли по допомогу. Вона вислуховувала проблему, засинала з думкою про неї, уночі чула голос, а вранці просто переповідала клієнтам свій сон.

– Дурня якась, – промовив Антон.

– Дурня не дурня, але під Лільчиною квартирою деколи такі черги шикуються, що сходами не пройдеш. Була б дурня, люди б не ходили.

– Припустимо, це все правда. А нам що з того? Могла спокійно розповісти цю казочку завтра перед уроками чи на перерві. А то побудила всіх...

– Та як ви не розумієте! Я ж щойно принесла вам на тарілочці вирішення проблеми з пошуком скарбу Міледі.

– А таки не розумію, – захитав головою Антон, і хлопці погодилися.

– Та-а-ак, оце команда підібралася. Я тут півночі втовкмачую їм, а вони не доганяють. Отже, розжовую для тугодумів. Мама моєї подружки – екстрасенс, і ми можемо звернутися до неї, щоб вона вночі уві сні вивідала місце­знаходження діамантів. Тепер до всіх дійшло?

Приборкуючи руду неслухняну чуприну, Антон невпевнено промовив:

– Якось неправдоподібно це все, по-чу­-


дер­нацьки.

– Тоді запропонуй не чудернацький спосіб, – відбилася Оленка.

– А що, як цей її незнайомець собі захоче загарбати наші діаманти? – засумнівався Сергій.

– Він же дух! Навіщо духові діаманти?

– А хто їх знає, тих духів, що їм пот­рібно, а що ні? Може, якраз діамантів для повного щастя й не вистачає. Або раптом сама ворожка захоче їх привласнити? Га? Що скажеш?

– Друже, знав би ти, скільки вона заробляє на

1 ... 5 6 7 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Детективи в Артеку або команда скарбошукачів», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Детективи в Артеку або команда скарбошукачів» жанру - 💙 Дитячі книги:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Детективи в Артеку або команда скарбошукачів"