Читати книгу - "Венеціанський купець, Вільям Шекспір"

Прибудуть кораблі мої до строку.

Виходять.

Бельмонт. Кімната в домі Порції.

Фанфари. Входять принц Марокканський та його почет, Порція, Нерісса та інші її слуги.

Принц Марокканський

Не зневажай мене за чорну шкіру,

Адже ліврея чорна ця - з вини

Мого найближчого сусіда - сонця,

В чиїм промінні я зростав. Нехай

За всіх людей, що їх родила північ

У тих країнах, де прозору кригу

І Феба жар не може розтопити,

Один з найкращих з’явиться сюди.

З любові хай до тебе - я і він

Розріжемо собі ми власне тіло -

Побачиш, в кого червоніша кров!

Повір мені, мого обличчя, панно,

Боялись і відважні, а проте -

Коханням присягаюся своїм -

В країні рідній на моє лице

Дивилася з любов’ю не одна

Красуня. Чорний колір свій міняти

Не хочу я, хіба лише тоді,

Коли б мені украсти пощастило

Твої чуття, ласкава королево!

Порція

У виборі я маю керуватись ,

Не тільки радою очей дівочих.

В руках у лотереї мій талан,

І вибирати я не маю права.

Якби лиш воля батькова суворо

Мені віддать себе не наказала

Тому, хто сам собі мене здобуде,

Обравши влучно скриньку, запевняю,

Мій славний принце, для моїх очей

Ви б не здавалися від тих чорнішим,

Кого я тут раніше зустрічала.

Принц Марокканський

Спасибі і на тім. Тепер же я

Прошу вас провести мене до скриньок:

Побачимо, що доля скаже нам.

Я шаблею цією присягаюсь,

Що Со́фі 24 ранила на смерть, і принца

Убила перського, і здобула

Три славні перемоги Сулейману! 25

Я поглядом щонайгрізніші очі

Здолав би вмить і серце найпалкіше

З усіх на світі подолать готовий;

І ведмежат від матерніх грудей

Геть відірвати, глузувати навіть

Із лева, що ричить, голодний, лютий.

Лише б тебе здобуть. Але тим часом,

Як Геркулес і Ліхас 26 грають в кості,

Щоб вирішить, хто дужчий з них обох,-

Враз може трапитись таке нещастя,

Що слабшого рука влучніше кине

Ті кості, й вийде так, що паж нікчемний

Алкіда подолає! Так і я:

Керований фортуною сліпою,

Утратить можу все, чим інший хтось,

Достойний менш, ніж я, заволодіє,

А я помру від горя!

Порція

Ви повинні

Скоритися умові! Чи відмовтесь

Від вибору назавжди, чи, раніш

Ніж починати, присягніться тут,

Що ви ніколи з жодною з дівчат

Не будете про шлюб вести розмови.

Подумайте раніш.

Принц Марокканський

Я йду на все!

Ведіть, я хочу спробувати щастя!

Порція

Спочатку в храм, 27 а потім, по обіді,

Попробуєте щастя.

Принц Марокканський

Хай і так!

Фанфари.

О доле приязна, веди за руку

У вічний рай або на вічну муку.

Венеція. Вулиця.

Входить Ланчелот. 28

Ланчелот

Безперечно, моє сумління дозволить мені втекти від цього єврея, мого господаря. Нечистий так і смикає мене за лікоть, так і спокушає; каже: «Гоббо, Ланчелоте Гоббо, добрий Ланчелоте», або: «Добрий Гоббо», або «Добрий Ланчелоте Гоббо, скористайсь своїми ногами, накивай п’ятами, тікай геть». А сумління каже: «Ні, стережися, чесний Ланчелоте, стережися, чесний Гоббо»; або як зазначено вище: «Чесний Ланчелоте Гоббо, не тікай, дай спокій своїм п’ятам». Гаразд; проте нечистий чіпляється й наказує мені пакуватися. «Via!» 29 - каже нечистий; «Забирайся!» - каже нечистий; «Заради неба, наберися відваги,- каже нечистий,- і тікай!» Гаразд; а моє сумління кидається моєму серцю на шию і мудро промовляє до мене: «Мій чесний друже Ланчелоте, через те, що ти син чесного чоловіка...» - або, краще сказати,- син чесної жінки, бо, правду кажучи, батько мій любив іноді погуляти, мав до того неабиякий смак. Гаразд; сумління каже мені: «Ланчелоте, стій!» - «Тікай!»-: каже нечистий. «Стій!» - твердить моє сумління. «Сумління,-кажу я,-твоя порада хороша! Нечистий,- кажу я,- твоя порада хороша!» Якщо я послухаюся свого сумління, мені доведеться залишатися в єврея, мого господаря, а він (хай бог мені простить!) теж з диявольського кодла; коли ж я втечу від єврея, то послухаюся нечистого, а той, пробачте на слові, вже справжнісінький диявол. Безперечно, цей єврей - утілений диявол, і, відверто кажучи, моє сумління - то жорстоке сумління, коли радить мені залишитися в цього єврея. Нечистий подає мені більш дружню пораду; я таки втечу, нечистий! Мої п’яти до твоїх послуг; я втечу!

Входить старий Гоббо з кошиком.

Гоббо

Молодий синьйоре! Будьте ласкаві, скажіть мені, як тут пройти до пана єврея?

Ланчелот

(убік)

О небо, це ж мій ріднесенький батько! Він не те що підсліпуватий, він просто зовсім сліпий і тому не впізнає мене. Ану, я пожартую з нього.

Гоббо

Шляхетний паничику, будьте ласкаві, скажіть мені, як тут пройти до пана єврея?

Ланчелот

На першому розі беріть праворуч, а на другому поверніть ліворуч; та глядіть, на дальшому розі не беріть ні ліворуч, ані праворуч, а поверніть просто вниз, до будинку єврея.

Гоббо

Боже милостивий, таку дорогу знайти нелегко. Чи не можете ви мені сказати: Ланчелот, що живе в нього, живе він у нього чи ні?

Ланчелот

Ви говорите про молодого синьйора Ланчелота?

(Убік)

Увага! Ось зараз я задам!

(До старого)

Ви говорите про