Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна"

-Чому ти так кажеш?,- сміється з мене Оксана.

-Ех, ця ваша рекламна компанія точно не для мене. Там треба придумувати такі дурниці. От наприклад приходив один, хотів рекламу для його ферми страусів. Я чуть не здурів від його ідей.

-А ти, що йому на це?

-Що я міг ще зробити? Відправив його до твоїх чарівників з команди. Знай, мені набагато краще з цифрами та метражами.

-Ще хотіла дещо тобі розповісти. Це повʼязано з твоєю Катею.

-Що ж таке? Мені навіть вже цікаво, давай розповідай.

-Я нещодавно дізналася, оказається вона в нашому колективі через те, що спить з нашим Сергієм Олександровичем.

-Що? Тобто?,- не можу повірити своїм вухам в її слова. Це як так?

-А тепер виходить, що спить з тобою, щоб піднятися по карʼєрній сходинці. Навіть не знаю, а може ще вище хоче вона.

-Ти зараз серйозно? Не жартуєш?

-Пашо, я серйозно. Я сама як почула теж здивувалася, тому прийшла тебе попередити, щоб ти не попався на її цілі та хитрощі.

-Дякую сестричко, ти мені відкрила тепер очі. Але дивно чому вона на тебе тоді таке наговорила, що ти їй грубила за столом, коли ми всі разом вечеряли.

-Я ж тобі кажу, вона так хоче посварити  нас. Щоб ти завжди був поруч зручний тільки для неї. От якби вона нас посварила ти б зараз не почув правду, то їй же це на радість.

-Ну так ти права,- обіймаю її пригортаючи до себе,- Ох, дякую Богу за таку хорошу сестричку. Доречі, може тебе відвезти додому, напевно тобі ще потрібно відпочити та набратися сил до твоєї нестерпної роботи,- злегка посміхаюсь та намагаюся розрядити обстановку, щоб не згадувати слова Оксани про Катю та це не дуже в мене виходить. Вони засіли в мене в голові.

-Ооо, ні-ні. Не перебільшуй в мене неперевершена робота.

-В тебе там дивні люди приходять. Я тобі чесно кажу,- підіймаюсь разом з нею та прямуємо до виходу, -Таке відчуття, що вони придумають ідеї своєї реклами в психлікарні. Я їх пару раз слухав, виходив з кабінету як після сеансу дитячих абсурдів.

-Не можу посперечатися, бувають різні клієнти,- щиро сміється та радує мене посмішкою на своєму обличчі. Я так вдячний їй. Тепер розумію, що через скільки років вона завжди мені надійна опора, вона назавжди моя сім’я та сестра.
 

Після розмови з Оксаною в кабінеті, ми пообідали та я відвіз до її дому. Оказалось, вона вже пару днів знову живе сама та зʼїхала від батьків. Але мама всеодно до неї часто навідується. Потім залишивши все позаду поїхав до себе, щоб переодягнутися та гарним піти на вечірній прийом в ресторан. Я не хотів дзвонити до Каті, тому вирішив йти сам. А Саша написав, що все зробив, що зміг. Та ладно я ж все розумію. Тому, якщо вона все ж таки погодиться прийти, то це чудово нам є про що поговорити. А якщо не прийде, то я приїду і все ж таки ми поговоримо. Це, що вона собі думає? Через мене зробити собі карʼєру. Ооо, ні. А думка, що вона ще з Сергієм спала, а може ще досі спить - зводить мене з розуму.

До ресторану підʼїхав на своєму авто, зупиняюсь на авто паркінгу. Бо здається тут зібралася все еліта міста на своїх дорогих автомобілях. Не люблю такі заходи, але що зробиш ради моєї компанії та ради нового тендеру потрібно. Заходжу до приміщення та здається мене не помічають, що я затримався на початок вечірки. Та нічого, це навіть чудово. Біля столу з алкоголем бачу свого заступника та невпинно прямую до нього. Бо радий бачити хоч когось зі знайомих мені.
 

-Я трохи запізнився чи все ж таки вчасно прийшов?

-Ви вчасно. Бачите ось того чоловіка,- киває в сторону протилежного залу на чоловіка поруч з тендітними моделями,- Саме він наш найбільший конкурент. Хоче відкрити нічний клуб на  тому місці, де ми хочемо виконати проект по торговому центрі.

-Зрозуміло. А де Тищенко?

-Я його ще не бачив. Та бачив пару наших партнерів. Вони були десь тут,- починає роздивлятись очима зал, а я повторюю за ним. Мої очі застигають на дівчині, яка зайшла до нашої зали. Здається не тільки я помічаю її, а всі спрямовують погляд на неї, навіть мій заступник теж звернув увагу на дівчину в темно зеленій сукні,- А от цю дівчину я не знаю.

-За те я знаю,- це ж моя Катерина,не можу втримати свою усмішку. Щоб не було, я все ж таки радий бачити її зараз тут.