Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська 📚 - Українською

Читати книгу - "Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська"

718
0
16.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Подвійне диво для генерального" автора Тая Смоленська. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 81
Перейти на сторінку:
Глава 32

Зачинивши за собою двері кімнати в гуртожитку, я бачу, що моя сусідка ще не повернулася після свят. У кімнаті незвично тихо і спокійно, що рідкість для нас. Вирішивши скористатися моментом, я дістаю телефон і набираю номер Артура. Після кількох гудків він бере слухавку.

- Привіт, Артуре! Що ти робиш? - починаю я, посміхаючись, щойно чую його голос.

- Привіт, кошенятко. Я все ще в офісі. Працюємо над закриттям деяких термінових проєктів, навіть незважаючи на пізню годину і вихідний, - його голос звучить втомлено, але водночас радісно.

Я відчуваю, як по спині пробігає приємне тремтіння. Нас розділяють лише кілька вулиць, і це відчуття близькості так хвилює.

- Ого, звучить серйозно. Упевнена, ти справляєшся на відмінно. Я вже повернулася в місто, - ділюся я своїми новинами.

- Чому мені нічого не сказала? Я б зустрів, або водія прислав.

- Не потрібно турбуватися, я вже доросла дівчинка. Та й не хотіла тебе відволікати.

- Щойно звільнюся, давай зустрінемося. Сумую за тобою, - його голос звучить щиро, і мені стає тепло на душі.

- Я теж сумую, - зізнаюся. - Сподіваюся, у тебе скоро з'явиться вільний час.

- Обіцяю, це буде зовсім скоро. Як пройшла дорога? Усе гаразд із кімнатою та гуртожитком? - його інтерес здається мені милим і зворушливим.

- Так, усе добре. Доведеться щоправда трохи побігати, ненавиджу ці поліклініки, - розповідаю я, розуміючи, що він слухає кожне моє слово.

- Хочеш, домовлюся, щоб тобі все швидко зробили? - раптово пропонує він.

- Ні-ні. Не турбуйся, я все зроблю сама.

- Таню, я просто хочу, щоб тобі було комфортно. Якщо тобі щось знадобиться, ти знаєш, я завжди поруч, - Артур каже це з таким переконливим тоном, що мені знову стає тепло на душі.

- Дякую, Артуре, це справді багато значить для мене, - кажу я, відчуваючи, як зміцнюється моя впевненість у його підтримці.

- А поки не думай про поліклініку. Думай про те, що ми скоро побачимося, - усміхається він. - Я так сумував за тобою. За тим як муркочеш мені ночами на вушко.

Я зніяковіло червонію, добре що Артур цього не бачить. Я прекрасно розумію за чим саме він сумував.

- Я теж тебе хочу. Дуже, - жартую в трубку.

- Вирішила спокусити мене коли я просто в офісі?

- Все-все не відволікаю більше. Іди працюй. Я чекатиму нашої зустрічі, - кажу я, вже передчуваючи, як приємно буде знову опинитися поруч із ним.

- До побачення, кошенятко. Бережи себе, - прощається він, і я посміхаюся у відповідь, уже відчуваючи його ніжну ласку.

Поклавши телефон, я опускаюся на ліжко, думаючи про майбутню зустріч і те, як мені пощастило зустріти таку людину, як Артур.

Через годину після розмови з Артуром у мої двері стукає першокурсник. Його обличчя мені знайоме, але ім'я вислизає з пам'яті.

- Привіт, Тетяно, спустишся, будь ласка, на перший поверх? Там кур'єр, прийшов до тебе, - каже він, виглядаючи трохи збентеженим.

Я дивуюся, бо нічого не замовляла. У голові миготять думки про можливу помилку, але цікавість бере гору. Я швидко одягаюся і спускаюся вниз. У фойє мене зустрічає хлопець із величезним букетом троянд.

- Ви Тетяна? - запитує він з посмішкою.

Я киваю, не відриваючи погляду від букета. Він простягає мені квіти і паперовий пакет із логотипом дорогої кондитерської.

- Вау, дякую, - кажу я, відчуваючи, як щоки палають від уваги і захоплення оточуючих.

Навколо мене проходять кілька дівчат, їхні погляди сповнені заздрості.

Я повертаюся до своєї кімнати, ледь утримуючи посмішку на обличчі. Щойно я зачиняю за собою двері, одразу дістаю телефон і пишу Артуру:

"Артуре, дякую за чудовий сюрприз! Я у захопленні від цих троянд! ❤️"

Дістаю з пакета милі тістечка і помічаю всередині листівку.

"Для моєї солодкої дівчинки. Нехай цей вечір без мене не буде таким сумним. З любов'ю, Артур."

Моє серце наповнюється теплом. Це так мило! Ніхто раніше не робив для мене такого. Квіти, подарунки, увага - все це так підкуповує. Змушує мене почуватися найщасливішою на світі!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 59 60 61 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська"