Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"

— А де Айрін мешкала?

— На вулиці Корпорейшн-роу, зовсім недалечко від «Трьох королів», хоч і не на тому маршруті, яким мала б іти Марго. Менше з тим. Коли Айрін почула про алібі, в неї почалася істерика. Вона наговорила всякого: що Марго мала багато ворогів, хоч Айрін і не знає, хто саме то був, нагадала Лосонові про анонімні листи, які Марго отримувала. Наступного дня Айрін повернулася до Лосона вже з батьком, який дуже розсердився, що поліціянт залякує його любу донечку, і зовсім не до речі накинувся на нього. Під час третього допиту Айрін показала Лосонові чек, виписаний на Оксфорд-стріт о третій десять у день зникнення Марго. Імені в чеку не було, тож Лосон, мабуть, з великим задоволенням пояснив Айрін і її таткові, що чек доводить одне: що хтось — невідомо хто — зробив покупку на Оксфорд-стріт у цей час.

— І все ж це чек за потрібний день, за потрібний час...

— Може, його отримала її мама. Чи подруга.

— Але нащо зберігати його півроку?

— А їй нащо?

Робін замислилася. Вона мала звичку зберігати чеки, але ішлося про витрати на стеження; ці чеки вона передавала бухгалтеру.

— Так, дивно, що Айрін досі його мала,— погодилася вона.

— Але більше Лосон нічого від неї не дізнався. Проте я не думаю, що він справді її підозрював. Складається враження, що Айрін просто йому не подобалася. Він активно допитував її про ті анонімні записки, що вона їх буцімто бачила, оті, де йшлося про пекло. Думаю, він не вірив у їхнє існування.

— Але ж друга жінка з реєстратури наче підтвердила, що записки були?

— Підтвердила. Але вони могли змовитися. Ніякого сліду записок так і не виявили.

— Але це вже серйозна брехня,— сказала Робін.— У випадку з вигаданим зубним мені зрозуміло, чому Айрін збрехала й чому боялася потім це визнавати. А от брехати про анонімні записки в контексті зниклої людини...

— А, ти ж не забувай, що Айрін розповідала про анонімки ще до того, як Марго зникла. Тобто ситуація майже така сама. Дві працівниці реєстратури зловмисно пустили чутку, а тоді не змогли від неї відмовитися, коли Марго зникла.

Страйк погортав записник.

— Та годі про Айрін. Поговорімо про її подругу, медсестру. Спершу Дженіс казала, що всю другу половину дня їздила по викликах. Останній візит — до літньої пані з численними медичними проблемами — забрав у неї більше часу, ніж вона очікувала. Дженіс вийшла від останньої пацієнтки близько шостої і поквапилася до таксофону, щоб подзвонити Айрін і спитати, чи вони ще йдуть у кіно. Айрін сказала, що погано почувається, але Дженіс уже прилаштувала сина й дуже хотіла подивитися фільм — то був «Гравець» із Джеймсом Кааном. Тож вона пішла сама. Потім повернулася, забрала сина в сусідки й пішла додому. Талбот нічого з цього не перевірив, але завзятий молодший детектив зробив це з власної ініціативи. Все підтвердилося. Всі пацієнти підтвердили, що Дженіс була в них саме тоді, коли мала бути. Сусідка, яка дивилася за дитиною, підтвердила, що Дженіс повернулася по сина саме тоді, коли обіцяла. Сама Дженіс добула з сумки надірваний квиток на фільм. Оскільки тоді після зникнення Марго минув усього тиждень, те, що Дженіс його не викинула, не здавалося дивним. З іншого боку, надірваний квиток доводить, що вона справді була в кіно, не більше, ніж чек доводить, що Айрін була в крамниці.

Страйк викинув недопалок у вікно.

— А де мешкала остання пацієнтка, в якої Дженіс була того дня? — спитала Робін. Страйк зрозумів, що вона думає про відстань і час.

— Ґопселл-стріт, десять хвилин машиною від клініки. Загалом жінка на машині цілком могла перехопити Марго дорогою до «Трьох королів», якщо припустити, що Марго йшла дуже повільно, десь затрималася чи пішла з клініки пізніше, ніж каже Глорія. Але тут Дженіс мало пощастити, бо, як ми знаємо, частина вірогідного маршруту Марго пролягала через пішохідну зону.

— Мені також не зрозуміло, нащо домовлятися про похід до кіно з подругою, якщо плануєш когось викрасти,— сказала Робін.

— Я так само не розумію,— сказав Страйк.— Але я ще не закінчив. Коли Лосон отримав справу, то виявив, що Дженіс Талботові теж збрехала.

— Жартуєш?

— Анітрохи. Виявилося, що в Дженіс не було машини. За півтора місяця до зникнення Марго її старезний «моррис-майнор» віддав Богові душу, і Дженіс продала його на брухт. З того моменту на всі виклики вона їздила громадським транспортом або ходила пішки. Нікому в клініці вона не казала, що лишилася без машини, щоб ніхто не вирішив, що вона тепер не зможе працювати. Чоловік щойно пішов, лишивши Дженіс саму з дитиною. Вона збирала на нову машину, але це не миттєвий процес, тож Дженіс казала всім, що машина в гаражі, а до клініки їй зручніше їздити автобусом.

— Але якщо це правда...

— Це правда. Лосон усе перевірив, поговорив з працівниками бази металобрухту.

— ...то вона взагалі ніяк не могла б улаштувати викрадення.

— Схильний погодитися,— сказав Страйк.— Вона могла взяти таксі, але тоді таксист мав би бути її спільником. Ні, цікавий елемент в історії Дженіс інший. Талбот не мав сумнівів у її невинуватості, проте допитав аж сім разів — стільки, скільки не допитував більше нікого зі свідків чи підозрюваних.

— Що? Сім разів?

— Так. Попервах він мав для цього привід. Дженіс мешкала по сусідству зі Стівом Датвейтом, отим пацієнтом Марго, що страждав від гострого стресу. Другий і третій допити стосувалися Датвейта, з яким Дженіс хіба що віталася. Датвейт був у Талбота улюбленим кандидатом