Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

І не перевіривши чи пішла вона, побоюючись, що коли озирнеться, відразу передумає, почав спускатися вниз, до демона, від якого всі розбігалися.

І демон, мабуть, зрадів такій зговірливій здобичі, бо одна зі стрічок одразу рвонула йому назустріч. Каяр навіть побачив кінчик, чомусь схожий на вістря меча. І дуже яскраво уявив, як це вістря врізається в груди, пробиває наскрізь і виривається зі спини. І ось тоді нарешті стало страшно.

Страх звичною крижаною хвилею прокотився тілом, вибиваючи опору з-під ніг і змушуючи руки безвольно опуститися. А слідом за ним так само звично рвонув вогонь, наче страх вимивав усе те, що заважало йому піднятися з невідомих глибин.

І Каяр ще почув, як Маялина кричить. А потім просто перестав існувати. Здається, згорів у своєму вогні, прихопивши з собою демона. І залишилася від Каяра крихітна іскорка, що висить у темряві, в якій страх змішався із задоволенням, зловтіхою та занепокоєнням. Все це вирувало і штовхалося, змушуючи іскорку розгорітися яскравіше, і знову вирости в Каяра. Але в неї чомусь не виходило. Сил, мабуть, не вистачало. І спочатку слід їх набратися.