Читати книгу - "Клуб убивць, Макс Дикий"

Раптом Дані на телефон приходить якесь повідомлення. Він дивиться на екран, а потім каже: 

— У чергового багатія набралось двадцять тисяч голосів… Значить, він скоріш за все буде наступною жертвою. 

— Треба щоб ви зараз зв’язалися з ним і запропонували співпрацю, — каже Ден.  — Хто цей багатій? Чим він займається? 

— Це Олексій Ольшанський, я чув про нього, ніби меценат, багато грошей віддає на благочинність, — говорить Даня. — Ніби і непоганий тип. А в петиції написано, що він краде з фондів. Хоча наскільки я чув, всі навпаки від нього в захваті і вдячні. 

Я думаю про те, що Адм говорив, що всіх ‘жертв” ретельно перевіряє. І що з цим Ольшанським? 

— Можна, я вийду на хвилину? — запитую в Дена. 

— Так, авжеж, можна, — він киває.

Я виходжу з кабінету і пишу Адму:

“Щось ваша чергова жертва не виглядає таким уже поганцем. Прокололися? Чи хтось таким чином вирішив поквитатися з конкурентом?”

Але Адма в мережі немає. І не було давно, з самого ранку. Він не відповідає.

Я ховаю телефон і повертаюся в кабінет, де Ден про щось розмовляє з Данею. 

— Отже, я так зрозумів, що нам потрібно поговорити з цим Олексієм Ольшанським і запропонувати йому охорону від поліції? — уточняю я. 

— Так, — киває Ден. — Скажи, що ми можемо перевдягнути поліцейських в його звичайних охоронців, щоб не напружувати. І щоб не відлякати виконавця. Якщо пощастить, можемо його зловити. А там і на замовника, можливо, вийдемо. Має ж цей "Бог" якось звʼязуватись з кілерами…

— Супер, тепер головне, щоб він погодився, — я дивлюся на Даню. — Підемо разом? 

— Так, ходімо, — він також киває. — Я відчуваю, що ми вже близько до розгадки. 

***

Олексій Ольшанський зустрічає нас у своєму робочому кабінеті. Він трохи здивований, що ним зацікавилася поліція, але негативу, як інші “жертви”, до правоохоронців не проявляє. 

— Ми дізналися, що на ваше життя може бути скоєно замах, — кажу я йому. 

— Що ж, таке цілком можливо, — він зітхає. — У мене багато ворогів, особливо серед крадіїв в законі. Я не даю їм те, чого вони хочуть. А ще є конкуренти. Вони хочуть викупити квоти на "зелену енергію" і наживатись на цьому. Я ж навпаки маю на меті зміни в енергетичному комплексі. Хочу, щоб колись наша країна не мала використовувати АЕС, зовсім. Це крок в майбутнє, вклад, який я хочу зробити, поки ще живий.

— Тоді пропонуємо вам цілодобову охорону від наших працівників, вони можуть перевдягнутися в одяг ваших охоронців, щоб не привертати уваги, — озвучую я пропозицію Дена. 

— Без проблем, — він киває. — Але є проблема… мене не так багато охорони, всього четверо людей. І ті працюють по змінах. Тобто, зі мною зазвичай всього два охоронці. Чи не буде дивним, якщо навколо мене зʼявиться одразу купа нових людей?

— А якщо зробити зміну з трьох людей — одного вашого охоронця і двох перевдягнених поліцейських? І вони тоді будуть так само чергуватися з іншими вашими охоронцями. А три чи два — це не дуже велика різниця, люди подумають,що ви просто вирішили збільшити штат…

— Добре, я не проти, — він киває. — Хай буде так. Охорона їздить зі мною на роботу і охороняє вдома. Зміни по дванадцять годин. 

— Добре, тоді сьогодні до кінця дня відправимо до вас двох людей. А ви теж, якщо помітите щось незвичайне, одразу телефонуйте, ось мій номер, — я простягую картку з моїм номером. — Ну, якщо побачите поряд зі своїм будинком чи офісом підозрілих людей, або станеться ще щось неординарне…

— Домовились, — він взяв візитівку. — Тоді чекатиму…

***

Цього разу під прикриттям працюють уже інші люди. Я ж, за вказівкою Дена, координую їхню роботу.

Увечері, вже перед сном чую сигнал сповіщення, і одразу хапаю телефон. 

Думаю, що то хтось із наших “охоронців”, але мені пише Адм. Я вже й забув, що відправив йому повідомлення зранку. 

"Привіт. Так, петицію проти Ольшанського я відхилив. Щойно якраз все перевірив."

Я відчуваю досаду. Ми все продумали, добре організували, а тут така невдача. 

“Але ж проти когось ти схвалив, чи не так?” — запитую його. 

"Хочеш, щоб я сказав тобі, хто наступна ціль? Але ти вже не впорався з завданням. Ти не зміг посадити злочинця."

“Ми подивимося петиції і все одно знайдемо його”, — відповідаю я. 

"Твоє відчуття справедливості схоже з моїм. Тепер я в цьому не сумніваюсь, Ніку. Подумай ще над моєю пропозицією. Ми маємо працювати разом, зробити цей світ кращим."

“Ти ж знаєш, моя відповідь “ні”, — пишу я. — Скажи його ім'я, не грайся зі мною. “

"Я ніколи з тобою не "грався". Тільки хотів показати, що правосуддя здійсниться. Навіть якщо поліція буде бездіяльна. І коли ти зрозумієш, що твої дії ніяк не рятують людей, а мої — навпаки. Ти сам прийдеш до мене. Ось побачиш.."