Книги Українською Мовою » 💛 Бойова фантастика » Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт 📚 - Українською

Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш" автора Влад Вірт. Жанр книги: 💛 Бойова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 63
Перейти на сторінку:
Глава 23

Перемагаючи біль, від якого темніло в очах, я спробував поламаною в трьох місцях рукою дотягнутися до кишені зі стимуляторами. Вивернуті в різні боки пальці ніяк не бажали слухатися, але я вперто намагався відчинити кишеню та намацати ін’єктор. Брат теж зупинився та з кривою посмішкою спостерігав за цим дійство й навіть почав мене підбадьорювати:

— Ну-бо Ешу, я вірю в тебе, ти зможеш ще трішки мене повеселити.

Якби міг, скреготнув зубами, а так, ледве не зі сльозами на очах, я продовжував спроби схопити ін’єктор. І в мене це вийшло, витягнув металеву ампулу я притиснув її до місця, де не було пластин броні.

Після бою з Алісою, біль від отриманих ран була настільки сильною, що я не пошкодував віддати всі свої токени за комплект стимуляторів створених на наномітовій основі. Ці стимулятори здатні були творити дива й зараз я відчував це на власному тілі. Покручені суглоби та зламані кістки вправлялися та зросталися майже миттєво. Декілька секунд і моє тіло стало, як нове. Шкода, що подібним чином не можливо відновити енергію костюма, спотворення мені б стало в пригоді.

— Ну що, продовжимо? — джин посміхнувся і завдав блискавичного удару. Моя рука із запізненням та якось невпевнено потягнулась уверх, але на превеликий подив, металеве кільце, націлене в голову, із дзенькотом відскочило від виставленого плиском клинка.

— Пощастило, — хмикнув, Брат знову атакував, проте й на цей раз, не дивлячись на незграбність моїх рухів, клинок вчасно став на шляху ціпка.

— Невже я не помилився, — почувся ледве вловимий шепіт, а наступної миті джин вибухнув серією карколомних ударів. Ціпки летіли один за одним та одразу по двоє. Під кутом зверху, знизу, навскоси. Намагалися оминути мене по дузі та завдати удару в спину, але тепер, я чітко бачив нитки, що тягнулися від них до катани. От тільки натиск супротивника був настільки нестримним, що ні про яку контратаку я і подумати не міг, ледве встигаючи відбивати удари.

А потім усе закінчилось так само різко, як і почалось. Джин показово прибрав ціпки й весело гукнув, — Агов Брате, ти тут?!

— Хочеш, аби я йому відповів, — звернувся я подумки до залишків особистості джина.

— А не боїшся? — голос у голові єхидно хмикнув. — Зараз він почне переманювати мене на свою сторону.

— Ні, адже ми тепер із тобою пов’язані.

— А ти це вірно підмітив гги-и-иииии, — від безумного реготу мене аж перекосило.

Напевно, зараз усе було написано на моєму обличчі, оскільки Брат не став чекати відповіді.

— Виходить, недаремно я поставив на катану обмежувач. От тільки твої нові друзі змогли мене переграти. Замість того, аби вистрілити з револьвера в мене, поцілили в обмежувач. Даремно я пустив цю хвойду Алісу до сховища, занадто багато вона там побачила та зрозуміла. Брате, а хочеш повернутися? Я можу тобі допомогти. Бачиш цю лабораторію, я далеко просунувся у вивченні штучних інтелектів. Тобі тільки й треба, що деактивувати катану, а коли я вб’ю цих надокучливих комах, то обіцяю знайду спосіб, як дістати тебе із цієї залізяки.

Я хотів було криво посміхнутись, коли символи на лезі кудись зникли.

— Що, що ти твориш?! — подумки закричав я, дивлячись як фіолетове лезо прийняло неживий, металевий колір.

Джин навпроти хижо посміхнувся, — усе правильно, Брате, ми повинні триматись один одного. У його руках знову з’явились металеві ціпки.

Енергії на спотворення все ще не вистачало, дрони також були не готові, але дзенькіт металу о метал змусив мене полегшено зітхнути. Катана, вона  була в строю і символи-коди, хаотично бігали по лезу.

— Що ж, Брате, ти сам обрав свою долю, тепер будеш довічно гнити в сховищі. Ось тобі моє слово. — Джин миттю розвіяв ціпки, міцно стиснув кулаки та різко скоротивши дистанцію, атакував.

Гадаю, його здивований погляд був вартий усіх моїх сьогоднішніх страждань. Нитки, тепер вони тягнулися і до кулаків джина, а тому я з легкістю відбив удар. Шкода, але розрубати навпіл кулак не вийшло, хоч я і сподівався на це.

— Катана здатна перерубати все, окрім кулаків Брата.

— Бачу, — подумки промовив я, — ти краще скажи, обов’язково було дозволяти йому перетворювати мене на фарш?

— А тобі хіба не сподобалось? — голос у моїй голові почав було весело реготати, але швидко став серйозним. — Інакше було неможливо змусити Брата битися до кінця. Цей гад дуже верткий і вступає в бійку, тільки коли впевнений у перемозі на всі сто, але я знаю про його слабкість — азарт. Варто Брату повною мірою насолодитися білю та безпорадністю жертви, як він більше її не відступить та буде йти до кінця. От тільки в битві сам на сам, проти моїх ниток, ні в кого не має шансу, — джин переможно зареготав, да так голосно, що я відсахнувся назад, хапаючись за голову.

Брат одразу ж кинувся вперед, намагаючись скористатися моєю слабкістю, але регіт у голові різко затих і я побачив, як супротивник у спробі швидше покінчити зі мною, припуститися помилки та на мить розкрився. Вдруге за сьогодні клинок проштрикує груди Брата, але на цей раз я не даю джину можливості зіскочити та втекти. Різкий удар по ногах і Брат, втративши рівновагу, падає на підлогу, а я навалююсь зверху, продовжуючи утримувати клинок у його тілі. Джин намагається мене відштовхнути, але марно, я вчепився смертельною хваткою, продовжуючи провертати клинок у рані. Декілька хвилин Брат намагається чинити супротив, у його руці з’являється переповнений енергією червоний кристал, але я встигаю його вибити, а потім усе закінчується, очі джина тьмяніють і він відпускає мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 59 60 61 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт» жанру - 💛 Бойова фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"