Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

– Джиммі, коли в тебе витекли мізки?

– Йди до лікаря!

Щось у його тоні змусило мене зупинитись.

– Якщо до переміщення ті двоє займалися чимось непристойним, мене це не шокує, – я намагалася підібрати слова, які б не шокували Джиммі. – Впевнена, насамперед капітан хотів би позбутися лайна і щурячого, і людського, а в питаннях моралі ми з ним дотримуємося дуже широких поглядів. Особливо я.

Джиммі був приголомшений до крайності.

– Чапле, що ти верзеш?! Іди геть! Ти ж, як-не-як, дівчина, а в чоловіків є гордість! Лікарю!

– Він зайнятий. Змирись.

Я була на межі. Тільки усвідомлення того, що тут я, по суті, єдина розсудлива людина (Ламбе повністю захопило немовля; лікар крутився над дитиною як одержимий і не реагував на реальність) тримало мене на ногах, хоча напади неконтрольованого тремтіння натякали, що будь-якої миті я можу розклеїтись і додати боцману клопоту.

– Це уку-ука. – Нарешті мені на практиці пригодилася «Кримінальна хроніка». – Стовідсотково він, бо блювота зелена з синьо…

– Йоло! – вибухнув Джиммі. – Та що з тобою не так? Ти ж дівчина! Дівчина!

Не знаю, чому він шаленів. Звісно, виснажений до стану скелета ді Крайн мав жахливий вигляд, але життя саме собою не надто приємна штука, а я навіть у дитинстві не жила у світі веселкових поні.

Сильно відросле волосся і борода капітана напевно не бачили ні мила, ні гребінця відтоді, як «Морська зірка» пішла на дно. Деякі нігті були довгі, забиті багнюкою, інші зірвані повністю. Через весь лоб тяглася свіжа рвана рана, спину та груди перетинали гнійні струпи. На шиї темнів старий слід від мотузки, шкіра на зап’ястях перетворилася на місиво, на кісточках висіли кайдани, чорні від засохлої крові.

– Джиммі, не бійся личинок. Вони з’їдають мертву плоть, і це добре, – зуміла видавити я, перш ніж перед очима все попливло. – Джиммі… Можеш не вірити, але я виживу. Присягаюсь тобі, я виживу і знайду тих, хто це зробив, хоч на цьому світі, хоч на тому. Чуєш, Джиммі?

– Я впораюся сам, чапле. Іди відпочинь.

Клятий боцман! Від його правильності та надійності я почувалася неповноцінною безсердечною машиною, що навіть зламатися нормально не може.