Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Щаслива суперниця 📚 - Українською

Читати книгу - "Щаслива суперниця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щаслива суперниця" автора Симона Вілар. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 92
Перейти на сторінку:
байдуже і важко, мов камінь. І тоді я заговорила про те, що розлучення — це ганьба й безчестя для нащадків Завойовника. Навіть сам Генріх не розлучився з порожньою, як суха смоківниця, Аделізою. А мені доводиться терпіти нескінченну наругу від нікчемного сакса…

— Якого ти сама так наполегливо домагалася. Але ж я тебе застерігав! — різко перервав мене батько. — Я говорив тобі, Бертрадо: у подібному шлюбі на тебе чекає чимало складнощів. Ти здобула Едгара Армстронга, як приз, ти без кінця нагадувала йому про вчинені тобою благодіяння, не усвідомлюючи, як принижуєш його цим. І як наслідок — ваші постійні сварки, твої заколоти проти нього, нескінченна ворожнеча. Якщо хочеш знати, звістка про ваше розлучення не здається мені чимось несподіваним. Сварки в родині Норфолків давно стали темою для пересудів. При цьому Едгар чудово впорався з довіреною йому владою, а ти тільки тим і займалася, що сіяла смуту скрізь, де могла. Якщо ваш шлюб розпадеться, ти станеш найбільш знеславленою дамою Європи, настільки знеславленою, що мені й нового чоловіка тобі не підшукати. Хто погодиться взяти за дружину норовливу інтриганку, до того ж, ще й безплідну? І це ще не все. Як можна витлумачити всі ці твої історії з Гуго Бігодом і те, що ти залишила чоловіка та мало не півроку жила при настоятелі Бері-Сент-Едмундс? Ти не встигла прибути в Нормандію, і вже вирізнилася, зв’язавшись із Хагоном Руанским, найвідомішим женолюбцем!

До кінця цієї тиради голос батька гримів.

Я ж спочатку й слова не могла вимовити від обурення. Хоча чого ще очікувати від людини, яка все життя блудила і вважає, що блуд є невід’ємною людською потребою. Що за дика нісенітниця? Гуго Бігод — та хіба б я опустилася до нього? А товстун Ансельм? Він був моїм духовним наставником, не більше того. І до чого тут єпископ Хагон?

Я почувалася ображеною до сліз. І сама не помітила, як вони потекли з очей.

— Як ви смієте так брудно думати про мене, батьку? Присягаюся своєю безсмертною душею — я жодного разу не зрадила подружнього обов’язку. Замість того, щоб втішити мене в моєму нещасті, ви… ви…

Говорити я більше не могла, задихаючись від ридань. Батько ж трохи пом’якшився й знову повторив, що все з’ясує сам, коли приїде граф Норфолк. Я сказала, що цілком покладаюся на його мудрість і справедливість, але під час цього розгляду варто було б врахувати й ту обставину, що граф Норфолк, якого він настільки високо цінує, негідник. І виклала свій головний козир: повідала, як Едгар знехтував королівське веління і приймав у себе людину, яку він, Генріх Боклерк, оголосив своїм особистим ворогом і державним злочинцем. Цю людину звуть Гай де Шампер. Колись при самій лише згадці цього імені король мінявся на обличчі. Але зараз просто насупився й пожував губу.

— Кгм, Гай де Шампер… Колись я урочисто заприсягся зробити все можливе, щоб спіймати і належно покарати цього Матильдиного коханця. Але тепер… Жоффруа Анжуйський довів, що не гідний тих зусиль, які я докладав, оберігаючи його честь. Тобі відомо, що ми на грані війни з Анжу? І догоджати Жоффруа стратою його недруга чи навіть карати того, хто допомагав де Шамперу, зараз зовсім не час.

І великий король Генріх, як звичайний простолюд, почав скаржитися на негаразди в родині, останніми словами лаяти Матильду й Жоффруа та журитися з приводу не справджених сподівань. А я кусала губи, жалкуючи, що знову схибила. Те, що ще кілька місяців тому могло погубити Едгара, нині стало звичайною пліткою.

Що мені залишалося? Я тихо жила при дворі й чекала, коли почнеться огляд військ, на який прибуде мій чоловік. І тоді батько, заради збереження спокою і честі родини, у той чи інший спосіб примусить його поновити подружні стосунки зі мною. Або їхню видимість.

Як ми з Едгаром зможемо жити після цього, інше питання. Я ще не забула тієї ненависті, що горіла в його очах. З іншого боку… Змогли ж поладнати Матильда й граф Анжуйський. І кажуть, сестра знову чекає на дитину.

Дивна річ, але при дворі того тривожного року мало не в кожній знатній родині чекали поповнення. З’явився мій брат Роберт і порадував короля звісткою, що леді Мабель у надії. Стефан буквально радів, що Мод знову вагітна. Навіть сумовитий Суррей поскаржився мені, що його дружина вкотре понесла. У родинах графа Ессенського, графа де Мелан, Лестера, в родині мого брата Корнуолла — скрізь очікували спадкоємців. Залишалося хіба що самій королеві Аделізі виявитися з приплодом.

Лише я не належала до сонму цих плідних леді. І це ніби перетворювало мене на жінку саме з тією вадою, що могла стати приводом для розлучення.

Я звернулася до вчених мужів і духовних осіб, і ті трохи заспокоїли мене, послались на тексти з Біблії: «Що Бог поєднав, того не роз’єднати людині», а також: «Хто розходиться з дружиною й жениться на іншій, перелюб чинить; і всякий, хто жениться на розведеній із чоловіком — перелюбник». Так-то воно так, але ж Папа часом усе-таки давав дозволи на розлучення! Але мені відповідали, знову ж посилаючись на Біблію, — Господь розірвав шлюб між Агар’ю та Авраамом і дав Мойсееві припис про розлучення. Цілковита непослідовність! Тоді я сама вдалася до теологічних вишукувань — збоку це нагадувало напад раптового благочестя. Такою смиренною і зануреною в себе мене при дворі ще не бачили. Однак чутки про моє розлучення вже почали передаватися із вуст до вуст — я це знала достеменно. Можливо, тому й виявилася в самоті — старі знайомі та й шанувальники немовби уникали мене. Навіть вірний Гуго тримався віддаля, бо розраховував змінити батька на посаді стюарда двору й сварки йому були зараз зовсім ні до чого. Я ж, у свою чергу, уникала його, пам’ятаючи, як розцінив нашу дружбу мій батько.

Тільки мій брат Роберт Глочестер залишався зі мною приязним, частенько навідував мене й ділився новинами.

1 ... 59 60 61 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щаслива суперниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щаслива суперниця"