Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Артеміс Фаул. Розум проти чарів 📚 - Українською

Читати книгу - "Артеміс Фаул. Розум проти чарів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Артеміс Фаул. Розум проти чарів" автора Йон Колфер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 69
Перейти на сторінку:
маєток. Розумно. І до того ж непередбачувано! Це ще вдруге він недооцінив супротивника. Але хай там як, а третього такого разу не буде.

Спочатку він переживав непідробний жах, спостерігаючи через відеокамери, як розгортається драма в передпокої, але потім його переповнило почуття гордості. Лаккей усе-таки впорався з чудовиськом. Охоронець переміг троля, й жоден заклик про допомогу не злетів з його вуст. Це чи не вперше Артеміс належно поцінував таланти родини Лаккеїв. І що б робили Фаули без них?

Хлопець увімкнув тридіапазонний радіопередавач.

— Командувачу Корче! Гадаю, ви прослуховуєте всі канали…

Протягом кількох секунд із мікрофонів долинав тільки тріскіт радіоперешкод, а тоді Артеміс почув, як десь там різко тслацнула кнопка мікрофона.

— Я чую тебе, людино. Чим можу тобі допомогти?

— Я розмовляю з командувачем?

Із темної сітки мікрофона долинув якийсь звук. От ніби кінь заіржав.

— Ні. Це О’Гир, кентавр. А я розмовляю з людинкою, підлим викрадачем?

За якусь мить Артеміс усвідомив, що цб не просто жарт, а його по-справжньому ображають.

— Пане… е… О’Гире. Ви, певне, й не заглядали до підручників із психології. Не варто викликати почуття озлобленості у викрадача. Бо що, коли у мене нестійка психіка?

— Що, коли? Щодо нестійкості твоєї психіки не може бути жодного сумніву. Хоча це нічого й не важить. Дуже скоро ти станеш просто хмаркою радіоактивних молекул.

— Ось тут ви помиляєтеся, мій чотириногий друже, — засміявся Артеміс. — Коли вибухне та біо— бомба, мене в полі зупиненого часу давно вже не буде.

Тепер настала О’Гирова черга сміятися.

— Ти блефуєш, людинко. Якби існував спосіб утекти з цього поля, я б сам його вже давно знайшов. Я певен, ти просто забалакуєш нам…

На щастя, цієї миті мікрофон у кентавра вихопив Корч.

— Фауле? Говорить командувач Корч. Чого тобі треба?

— Я просто хотів поінформувати вас, командувачу, що, незважаючи на вашу зраду, я все ще готовий продовжувати переговори.

— Троль не має до мене жодного відношення, — заперечив Корч. — Його закинули до вас всупереч моєму бажанню.

— Але троль був, це факт, і зробив це ваш Легіон. Ми втратили до вас усяку довіру. Тож вислухайте мій ультиматум. Ви маєте тридцять хвилин на те, щоб надіслати сюди золото, інакше я не відпущу капітана Куць. До того ж я не візьму її з собою, коли покидатиму часове поле, і ваша біобомба зробить із неї купку радіоактивного пороху.

— Не клей дурня, багноїде. Ти сам себе обманюєш. Людська техніка відстає від нашої на багато віків. Не існує способу втечі з поля зупиненого часу.

Артеміс нахилився до самого мікрофона, вишкірившись своєю вовчою посмішкою.

— Що ж, є один спосіб це перевірити. Ви ладні поставити на карту життя капітана Куць, командувачу Корче?

Тривале потріскування й сичання перешкод у динаміку досить переконливо свідчило про вагання командувача. Коли ж Корч нарешті відповів, у голосі його звучала награна покірливість.

— Ні, — зітхнув він. — Не ладен. Ти одержиш своє золото, Фауле. Тонну. Двадцятичотирикаратного. «А цей Корч непогано корчить із себе актора», — криво посміхнувся Артеміс.

— Даю вам тридцять хвилин, командувачу. Лічіть секунди, якщо ваш годинник стоїть. Я чекаю. Але чекатиму не довше зазначеного часу.

Артеміс відімкнув зв’язок і відкинувся на спинку обертового крісла. Здається, вони заковтнули наживку. Можна не сумніватися: експерти Легіону вже виявили його «випадкову» обмовку, що її можна витлумачити як запрошення. І чарівне плем’ячко заплатить, адже вони твердо впевнені, що золото все одно повернеться до них — коли він, Артеміс, загине, випарується від вибуху біобомби. От тільки цього, звісно, не станеться. Теоретично. А насправді?..

Лаккей випустив в одвірок три довгі черги. Самі двері були крицеві, й від них кулі відлетіли б рикошетом просто в Лаккея. Але ж одвірки складено з того самого пористого каменю, що й весь особняк. І кришився цей камінь, мов крейда. Вельми серйозний прорахунок у системі безпеки, треба буде виправити його згодом, коли буде покінчено з цією справою.

Пан Артеміс холоднокровно чекав у своєму кріслі біля стійки з моніторами.

— Хороша робота, Лаккею.

Дякую, Артемісе. Якусь мить нам було непереливки. Коли б не капітан…

— Так, я бачив, — кивнув головою юний господар. — Вона тебе зцілила, чарівне плем’я це вміє. От тільки ніяк не збагну, навіщо вона це зробила?

— І я не збагну… — тихо відказав Лаккей. — Ми цього аж ніяк не заслужили.

Артеміс кольнув слугу гострим поглядом.

— Не втрачай віри, друзяко, — підбадьорив він. — Кінець близько, вже видно край.

Лаккей кивнув головою, навіть спробував усміхнутися. В тій усмішці зблиснули чи не всі його зуби, але їй бракувало щирості.

— Менше ніж за годину капітан Куць повернеться до свого народу, а ми дістанемо досить коштів, аби зайнятися достойнішими справами.

— Звісно, пане. Просто…

Артемісові не треба було перепитувати. Він і так добре розумів, що відчуває Лаккей. Ельфиня врятувала обом їм життя, а він, Артеміс, і далі тримає її заручницею, аби одержати за неї викуп. Для такої людини честі, як Лаккей, це було нестерпно.

— Переговори скінчилися. Так чи інак вона повернеться до своїх. Нічого лихого з нею не станеться. Даю тобі слово.

— А Джульєтта?

— Що — Джульєтта?

— Моїй сестрі загрожує небезпека?

— Ні, жодної небезпеки. Незабаром вона прийде до тями.

— І що ж, ельфи й справді віддадуть нам те золото і не чіпатимуть нас більше?

— Ну, все буде не зовсім так… — Артеміс тихенько пирхнув. — Хай-но капітан Куць опиниться на волі, як вони зразу ж скинуть на Фаул-Менор біобомбу.

Лаккей набрав у груди повітря, щоб іще щось запитати, але завагався. Напевне відомий йому план має якесь продовження, і пан Фаул поділиться ним, коли вважатиме за потрібне. Тож замість докучати

1 ... 59 60 61 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артеміс Фаул. Розум проти чарів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артеміс Фаул. Розум проти чарів"