Читати книгу - "Кривавий блиск алмазів, Володимир Леонідович Кашин"

— Вона! — побачивши знахідку, скрикнув Адамадзе і підбіг до драбини. — Вона! — простяг він обидві руки.

Коваль, спускаючись, дав потримати коробку старому, потім забрав, поставив на стіл, зняв телефонний дріт, яким вона була перев'язана, і відкинув кришку.

Вмить кімната осяялась. Алмази, потрапивши на світло, ожили у своїх оксамитових чарунках. Життя завирувало в них, вириваючись з глибин і бризкаючи вогнем. Вони мінилися, грали кольорами, барвисті снопи світла струміли з них, і довгі кинджальні промінці сліпили очі людям, які зачудовано завмерли над столом. Нестерпне для ока, їхнє гостре сяйво ставало раз у раз то зеленкуватим, то синім, то рожевим або червоним. Сліпучий блиск алмазів заворожував, потьмарював розум, у кожному сяйному камінчикові вчувалася якась страхітлива сила.

Вони зміїно мерехтіли, і чарівна гра коштовностей викликала у Дмитра Коваля не тільки захоплення, а й містичний, терпкий жах. Зло, з яким він боровся усе життя, вперше з'явилося перед ним у таких казково-прекрасних шатах, і йому здалося, що в червоне алмази забарвлюються частіше, ніж в інші кольори, так наче весь час кривавляться, обмиваються кров'ю…

Київ — Передєлкіно — Берлін. 1990.

 Гаймат — Батьківщина (нім.).

 Куі продест — кому вигідно (лат.)

 О ялиночко, ялиночко, які зелені твої гілочки… (Нім.)

 «Німеччина, Німеччина понад усе!» (Нім.)