Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Легковажна наречена, Аліна Амор 📚 - Українською

Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легковажна наречена" автора Аліна Амор. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 96
Перейти на сторінку:

- Про що я? – крізь зуби прошипів він, - Про те, що знаю про ваш роман із Крістіаном!

Я відчула себе спійманою та загнаною у глухий кут зрадницею... Мене охопила тривога, а думки кинулися в пошуку виходу із пастки.

Та він просто ревнує! Але про яку зраду може йтися?! Я тоді навіть не знала про існування герцога Данайського!

Тому я стійко гнула свою лінію, дивлячись прямо в його злі очі:

- Райане, я хочу, щоб ви знали - я вам не зраджувала!

Дивне відчуття – коли серце каже правду, а слова…

А слова нагло брешуть.

- Крістіан казав мені зовсім інше... - наполягав герцог.

Полум'я в його очах трохи схлинуло, і вони вже не здавалися такими страшними. Тому я нарешті видихнула.

- Я не знаю, що він вам казав. Між нами ніколи не було нічого серйозного! - чітко і з розстановкою мало не по складах, промовила я.

А ось несерйозного – скільки завгодно! Але нареченому це знати зовсім не обов'язково.

- Він був дуже переконливий, - зауважив Райан, але як на мене, уже почав сумніватись, хоч і намагався це приховати.

- І ви повірили йому? - з гіркотою запитала я.

Він забарився з відповіддю. А я відчула пекучу образу, вона як змія скрутилася в грудях. Чому він вірить Крістіану, а не мені?

- А чому б не повірити? - спитав уже набагато спокійніше герцог.

Я розлютилася і в один момент спалахнула як свічка:

- А знаєте що? Думайте, що хочете! Я не буду виправдовуватися перед вами! Слухайте й далі всяких пройдисвітів! Хто я така, щоб мені вірити?

Злість захльостувала мене і я згадала що напад – найкращий захист і задерла підборіддя:

- Знаєте, а ви теж не подарунок!

- Про що ви? – не зрозумів Райан, одразу насупивши брови.

- Про те, про що пристойній дівчині навіть думати на личить, не те, що говорити. Але гадаю, ви здогадаєтесь самі!

Швидко ж він забув про свої стосунки з Далілою, які спостерігав увесь королівський двір! І це при живій нареченій!

Райан явно не очікував від мене таких нападок. Я ж відчувала, що правда на моєму боці і палала праведним гнівом. Здається, навіть нареченого пройняло.

Зате з його обличчя зійшов цей огидний відморожений вираз! Чи то він повірив у мою ображену невинність чи ще сумнівався вірити чи ні, не знаю.

Але тут музика стихла, і я не стрималася від жовчного зауваження:

- Ось і цей нескінченний танець  все ж скінчився і вам більше немає потреби мене терпіти, - я гордо повернулася на каблуках, задерши ще й носа, і зробила крок геть від Райана.

- Я відведу вас до родичів, - спокійно сказав він, перехоплюючи мою руку.

- Не варто так турбуватися! – зло прошипіла я, намагаючись за бравадою приховати свій розпач.

- А я таки це зроблю! – наполегливо повторив наречений, стиснувши мою долоню міцніше, що я аж мимоволі скривилася.

Ми обмінялися гнівними поглядами.

- Ну добре, вмовили! – продовжила блазнювати я.

Герцог відвів мене до родичів, попрощався та пішов. Більше я його цього вечора не бачила. Швидше за все, він поїхав одразу після нашої сварки.

І бал втратив для мене свої барви як пожухле осіннє листя. Я здавалася собі маріонеткою, яка механічно виконує потрібні дії, посміхається, танцює, киває та коротко відповідає на запитання. Але всередині мене ніби розтяглася випалена сонцем пустеля.

Мені було відверто паскудно, і я мріяла повернутися до графського замку. А повернувшись, вирушила до покоїв і зняла цю безглузду сукню - символ моєї дурості. Захотілося ще й потоптатися по ній, але стало шкода прекрасну тонку тканину. Тому просто запхала її глибше у шафу.

Ніколи більше не одягну рожеве. Ні-ко-ли!

Я лягла на ліжко, обняла подушку і розплакалася. Здавалося, я втратила щось важливе і значуще. Райан вчепився у свої ревнощі і цю безглузду історію з Крістіаном. Мої почуття йому не потрібні. Немов молоді пагони потоптали грубими чоботами, навіть не помітивши їх.

Але хіба я цього не хотіла? Щоб ми віддалилися один від одного? Щоб я могла зі спокійною совістю повернутись додому, у свій світ. Але було пізно, я закохалася і навіть не зрозуміла коли мене так накрило. Як вийшло, що почуття встигли прорости корінням у душу і чому так боляче їх зараз звідти виривати? Здавалося, як вирву, то уже з кров'ю.

Краще не чіпати і не думати про це… Може, саме зав'яне…

Мій друг якось сказав, що кохання – це багаття, і, якщо його не підтримувати – воно згасне. От я і не підтримуватиму його!

Але багаття уже розгорілося до розмірів лісової пожежі і погрожувало спалити мене вщент.

Я довго плакала, а потім знесилена заснула. Вранці повіки були ще опухлими, і я вмивалася крижаною водою щоб зняти припухлість з очей.

1 ... 59 60 61 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легковажна наречена, Аліна Амор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легковажна наречена, Аліна Амор"