Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

І він помчав нагору. Услід йому щось гукали, та він не зважав. Перед його очима майнув край Белатрисиної мантії, і ось вони знову були в тій залі, де плавали мізки...

Не обертаючись, вона метнула закляття через плече. Резервуар піднявся в повітря й перевернувся. На Гаррі вилився смердючий розчин. Слизькі мізки почали обплутувати його довжелезними барвистими щупальцями, але він крикнув: «Вінґардіум левіоза!» - й вони з нього зіслизнули. Ковзаючи, побіг до дверей. Перестрибнув через Луну, що стогнала на підлозі, минув Джіні, яка спитала: «Гаррі... що...» - тоді Рона, який ледь чутно хихотів, та Герміону, що так і не прийшла до тями. Рвучко відчинив двері в округлу чорну залу й побачив, як Белатриса вибігла з дверей на протилежному кінці приміщення. Там був коридор, що вів до ліфтів.

Гаррі кинувся туди, але вона грюкнула за собою дверима, і стіни почали кружляти. Довкола знову з'явилися смуги блакитного світла з рухомих підсвічників.

- Де вихід? - розпачливо крикнув він, коли стіна з гуркотом зупинилася. - Як звідси вийти?

Зала ніби цього й чекала. За його спиною відчинилися двері, й перед ним простягся безлюдний, освітлений смолоскипами коридор, що вів до ліфтів. Він побіг...

Почувся брязкіт ліфта. Гаррі помчав коридором, завернув за ріг і вдарив кулаком по кнопці, викликаючи другий ліфт. Грюкаючи й дзенькаючи, той помаленьку опустився. Роз'їхалися ґратчасті двері, Гаррі заскочив усередину й затарабанив по кнопці з написом «Велика зала». Двері зачинилися, і він поїхав нагору...

Вискочив з ліфта, не дочекавшись, коли повністю розсунуться ґратки, й роззирнувся. Белатриса була вже майже біля ліфта-телефону, але обернулася до нього й вистрілила ще одним закляттям. Гаррі сховався за фонтаном Магічної братії. Закляття просвистіло повз нього і влучило в ковані золотом ворота наприкінці великої зали, що забриніли, мов дзвони. Більше не чув її кроків. Вона вже не тікала. Гаррі зачаївся за статуями й прислухався.

- Виходь-виходь, Гаррічку! - почала вона сюсюкати й кривлятися. Її голос відбивався луною від блискучої дерев'яної підлоги. - Чого ж це ти за мною погнався? Хочеш, мабуть, помститися за мого любого двоюрідного братика?

- Хочу! - крикнув Гаррі, і в залі залунав цілий хор примарних Гарріних голосів: «Хочу! Хочу! Хочу!»

- Ага-а-а-а-а-а... то ти любив його, хлопчику-горобчику Поттере?

Гаррі ще ніколи не відчував більшої ненависті. Вискочив з-за фонтана й загорлав: - Круціо!

Белатриса заверещала. Закляття збило її з ніг, але вона не звивалася й не волала від болю, як Невіл. Одразу схопилася на ноги, важко дихаючи, та вже не посміхалася. Гаррі знову сховався за золотим фонтаном. Її закляття-відповідь влучило в голову вродливого чарівника. Голова пролетіла метрів шість і покотилася по дерев'яній підлозі, залишаючи глибокі подряпини.

- Що, ніколи ще не використовував непрощенні закляття, хлопче? - крикнула Белатриса, вже не сюсюкаючи. - Цього треба захотіти, Поттере! Треба прагнути завдати болю... насолоджуватися ним... праведний гнів на мене не діє... я зараз тобі покажу, як це робиться, чуєш? Дам тобі урок...

Гаррі крадькома обходив фонтан з другого боку, коли вона закричала: «Круціо!» - і він знову мусив пригнутися, а кентаврова рука з луком відірвалася і з гуркотом упала на підлогу неподалік від золотої голови чарівника.

- Поттере, ти мене не переможеш! - крикнула смертежерка.

Гаррі чув, як вона перебирається праворуч, щоб краще його бачити. Позадкував довкола статуї й заховався за ногами кентавра. Тепер його голова була на одному рівні з головою ельфа-домовика.

- Я була і є найвірнішою слугою Темного Лорда. Він мене навчав темних мистецтв, і я знаю такі потужні закляття, з якими тобі, жалюгідному хлопчику-горобчику, ніколи не впоратися...

- Закляктус! - крикнув Гаррі. Він дійшов до того місця, де ґоблін захоплено всміхався вже безголовому чарівникові, і вистрілив смертежерці в спину, коли вона зазирала за фонтан. Белатриса зреагувала так швидко, що він ледве встиг пригнутися.

- Протеґо!

На нього зрикошетив червоний струмінь його власного приголомшувального закляття. Гаррі відскочив за фонтан, а ґоблінове вухо полетіло через усю кімнату.

- Поттере, я дам тобі один-єдиний шанс! - крикнула Белатриса. - Віддай мені пророцтво... покоти його до мене... і я подарую тобі життя!

- Доведеться тобі мене вбити, бо його вже немає! - закричав Гаррі, і тієї ж миті його чоло пронизало болем. Шрам знову палав вогнем, і Гаррі відчув раптову хвилю ненависті, аж ніяк не пов'язану з його власною люттю. - І він це знає! - шалено зареготав Гаррі не гірше за саму Белатрису. - Твій любий Волдеморт знає, що пророцтва вже нема! Мабуть, він буде не надто тобою задоволений?

- Що? Що ти хочеш цим сказати? - крикнула вона, і вперше в її голосі забринів страх.

- Пророцтво розбилося, коли я тягнув сходами Невіла! Цікаво, що тобі тепер скаже Волдеморт?

Шрам палав і пік... від болю на очах виступили сльози...

- БРЕШЕШ! - вереснула вона, але її лють уже не могла приховати переляку. - ПОТТЕРЕ, ВОНО В ТЕБЕ І ТИ ЙОГО МЕНІ ВІДДАСИ! Акціо пророцтво! АКЦІО ПРОРОЦТВО!

Гаррі знову зареготав, бо знав, що це її розлютить. Голова боліла так, що, здавалося, череп зараз розколеться. Помахав рукою над одновухим ґобліном і миттю її відсмикнув, бо до нього вже летів черговий зелений промінь.

- Нічого вже немає! - крикнув він. - Нема що забирати! Пророцтво розбилося, й ніхто тих слів не почув! Так і передай своєму шефові!

- Ні! - заверещала вона. - Це неправда! Ти брешеш! ВОЛОДАРЮ, Я СТАРАЛАСЯ!.. НЕ КАРАЙТЕ МЕНЕ...

- Кидаєш слова на вітер! - крикнув Гаррі. Від жахливого, небувалого болю в шрамі, здавалося, аж вилазили очі. - Він все одно тебе не чує!

- Не чую, Поттере? - пролунав пронизливий, холодний голос.

Гаррі розплющив очі.

Високий худий, у чорному каптурі... страхітливе зміїне біло-кістляве обличчя... налиті кров'ю очі зі щілинками-зіницями... Лорд Волдеморт з'явився посеред зали, цілячись чарівною паличкою в Гаррі. Той завмер, не в змозі поворухнутися.

- Отже, ти розбив моє пророцтво? - вкрадливо мовив Волдеморт, пронизуючи Гаррі безжалісними червоними очима. - Ні, Бело, він не бреше... я бачу істину в глибині його нікчемної голови... місяці підготовки, місяці зусиль... і смертежери знову допустили, щоб Гаррі Поттер зірвав мої задуми...

- Володарю, пробачте, я не знала, я билася з анімагом Блеком! - ридаючи кинулася Белатриса в ноги Волдемортові. - Володарю, ви ж повинні