Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 80
Перейти на сторінку:
Глава 49


Перебінтувавши рану, лікар пішов.
За декілька хвилин увірвався Влад, на секунду оглянувши кімнату, чоловік підійшов до дочки.

—Ілоно, дівчинка моя, -обминувши Марію, він підійшов і сів поряд на постіль, обережно узявши руку дівчини. —Як вона?

—Пощастило що стріла не зачепила сухожилля, лікар сказав з гарним доглядом, вона швидко піде на поправку -відказала княгиня.

—Бідненька..-Тихо сказав і поцілував її руку.

—Хотіли убити мене, а не її, вона врятувала мене.- підійшовши ближче пошепки сказала жінка.

—Ту людину вже спіймали, вгадай хто це.

—Звідки мені знати? -відвернула обличчя і підняла плечи.

—Владислав, той якому ти вперше не дала втекти. Його стратять разом з сином.

—Я думала його стратили коли ти тільки посів престол.

—Я передумав страчувати його, хотів дізнатися хто йому допомагав, а він зараза втік через пару місяців. З того часу про нього навіть чути не було, я думав він уже давно помер. Більше я не припущуся такої помилки.

—Бідна моя дівчинка-провела по щоці Ілони жінка, —Маю для тебе новину.

—Я слухаю. -серйозно глянув на неї чоловік.

—Схоже ми скоро станемо дідусем і бабусею, Ілона вагітна..

В'язниця.

Владислав сидів на сирій підлозі. Кафтан який ще зранку був чистим, тепер став остаточно сірим. Він глянув в маленьке віконце, з міцними решітками. Місячний світ ледь потрапляв на підлогу, в камері ставало холодно..

Двері відчинилися і зайшла жінка 50 років. Зморщене обличчя, яке дивилось на нього з явною невагою опинилося зовсім поряд з ним.

—О, З'явилася - злегка веселим відказав він і піднявся на ноги. —Ти усе організувала?

—Навіщо ти потягнув туди нашого сина? -Майже криком проказала жінка, проігнорувавши поставлене запитання.

—Він повинен був допомогти мені, да і чому б ні, він як чоловік має бачити як треба позбавлятися своїх ворогів.

—О, так, побачив, тепер вас обох стратять!

—Про що ти?! Ти мала про все домовитися, дурна бабо! -крикнув і взяв її за хустину, нахиливши на себе.

—Дурак ти старий, тут інша стража, я заледве змогла упроситися пройти до тебе і Андрея. Вони не беруть золота. Думай що нам робити і пошвидше.

—Я не знаю що, ти ж на волі, придумай щось. -гаркнув він.

—Якщо мій син помре, ти не знайдеш порятунку, не в цьому світі, не в наступному. -відкинувши його руку, жінка втікла з камери.

Владислав знову опустився на підлогу.

—Не може цього бути, не може. Я не маю так померти, я все прорахував. -схрестивши руки на грудях почав говорити вслух він.

Смолоскип затушився, а холодний потік повітря пройшовся по плечам. Владислав зажмурив очі і врешті зрозумів.. йому кінець.

Наступний день.

На страту вели двох ув'язнених, важкі кайдани скували тіло і не давали вирватися, хоча, абидва розуміли, це немає ніякого сенсу, їх в ту ж хвилину схоплять і жорстоко покарають.

Марія сиділа біля Влада, їй було страшно, вона не хотіла бачити цього, кров, крики. Це все здавалось жахливим сном.

Ось вже виносять вирок:
–Ви покусилися на правлячу родину, в результаті звинувачені у державній зраді, у покарання вас спалять на багатті.

Народ переглянувся, покарання було занадто жорстоким, зазвичай таких вішали, або відсікали голову.

—Нічого у вас не вийде, сопляк - посміхнувся Владислав і подивився на Влада.

—Ти так впевнений у собі? -усміхнувся у відповідь князь.

До зрадника підійшли і одразу прив'язали до дерев'яного стовпа. Він чекав що дружина врятує його як і вперше, але жінка, стояла осторонь, не в силах зробити що не будь.

Площу заповнили крики...

Коли черга прийшла і до сина, мати не витримала і кинулася в ноги Владу, вартова стримувала її, щоб та не підходила настільки близько до правителя.

—Будь ласка, не вбивайте мого сина - почала благати вона. Але Влад був непорушним, його обличчя залишалося тим же холодним.

—Вони заслужили покарання -безбарвним голосом відповів.

—Мій чоловік у всьому винен, благаю, ми зникнемо з вашого життя, мій син не винен. Княгиню, прошу Вас! Ви теж мати, допоможіть мені, благаю, заради всіх святих.

Серце Марії стислося, вітер вдарив по обличчю, вона обережно і тихо мовила:
—Змилуйся над ним, прошу..

Але, перед тим як Влад відповів, хлопець сам вирівши як скінчиться його життя:

—Мамо, не принижуйся! -крикнув хлопець і відштовхнувши варту з розгону пригнув у вогнище, вся площа почула крики, які тривали декілька хвилин. Перед тим як обуглене тіло упало під ноги старої.

Тепер уже площу охопив гучний материнський крик

—Сину, мій сину, -сльози бриніли по зморщеному обличчю. Охорона абияк волокла її з площі. Жінка ж проклинала всіх.

—Я помщу вам, ненавиджу вас, ваші діти і ви самі помрете в муках, не пройде і року, як ви здохнете, проклинаю вас до 7 коліна, щоб народжуваличя одні виродки, щоб вмерали як щенята під забором, щоб весь рід ліг у могили! -Закінчивши свою промову, вона вирвалася і сама попрямувала на вихід з площі, тримати її ніхто не став.

Марії стало не по собі від її слів, вона тремтіла, і притискала руку до живота. А якщо справді так і буде, якщо всі їхні діти помруть?

Вставши жінка мовчки попрямувала в замок. Їй нічого не хотілося, вона будучи вагітною стала співучасником убивства дитини, так, хоч він і не був дитиною, але молодий хлопець, тільки починав життя. Марія не знала, чи був той винен, чи зробив так під впливом батька, але на душі було тяжко.   

—Прокляття -крикнула вона, як тільки залишилася в кімнаті одна. Хустка полетіла в сторону. Щоки стали теплими від сліз.

—О Господи, прости нас всіх, кров на моїх руках, -впавши перед іконою почала благати прощення. —Я благала залишити його живим, Господи, чому ти змусив мене відчути цей тягар, я не бажала його смерті..

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 60 61 62 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"