Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

Сінґен, який уважно слухав, насупився, почувши про Тіні Безсмертного.

- Тінь Безсмертного? Що це за зло, яке потребує втручання духів мечів?

Інугамі Куроші, розуміючи, що його господар не знає, з яким давнім злом вони зіткнулися, пояснив:

— Тінь Безсмертного — це давній демон, який харчувався ненавистю та ворожнечею, особливо серед великих воїнів. Ми повинні були знищити його, щоб він не поглинув наших душ і не знайшов сили, здатної порушити баланс у світі духів. Але це лише частина нашої місії. Справжній наш обов'язок — не дати вашій ворожнечі тягнутися у вічність. Якщо ви не примиритеся, навіть за межею ваші душі не знайдуть спокою і викличуть хаос у світі духів.

Кенсін глибоко задумався, його погляд став серйозним і навіть трохи тривожним. Він знав, що його битва з Сінгеном завжди була більшою, ніж просто протистояння на полі бою. Їхня ворожнеча була принциповою, майже вічною. Але тепер він розумів, що вона могла стати причиною великого зла.

Дзуйхо ступив уперед і, дивлячись прямо в очі своєму пану, м'яко промовив:

— Мій пане, ваша ворожнеча з Такедою Сінгеном уже давно стала символом для інших, але вона також може стати причиною хаосу та страждання, якщо продовжуватиметься і за межею життя. Ваша сила — це не лише воїни та битви, а й уміння побачити світ у тому, що було ворожнечею. Це ваш шанс здобути спокій.

Сінґен слухав його слова з глибокою увагою. Тепер він знав, що перед ним не просто юнак, а дух його клинка, який знає його душу найкраще. Він глянув на Інугамі, його очі світилися повагою та розумінням.

- Якщо це правда, якщо наша ворожнеча стане прокляттям, то я готовий подумати про те, щоб покласти їй край, - сказав Сінґен, дивлячись на Кенсіна. — Я завжди шанував твою силу, Кенсін. Можливо, і нам настав час визнати, що ворожнеча не вічна, а честь воїна вимагає вміння зупинитися.

Кенсін, усвідомивши всю серйозність моменту, кивнув, і в його очах відображалося розуміння та глибока вдячність. Він глянув на Дзуйхо і м'яко промовив:

— Якщо навіть мій меч міг знайти людське тіло і прийти до мене, щоб нагадати про спокій, то, можливо, і моя душа здатна знайти світ. Я готовий припинити нашу боротьбу, Сінґене. Ми обидва шукали спокій для своїх народів, отже, ми не вороги. Ми захисники.

Юнаки переглянулись, знаючи, що їхні слова досягли сердець двох полководців. Вони розуміли, що місія добігає кінця і що ці великі душі, нарешті, приймуть світ, на який вони заслужили.

Масамуне, дивлячись на обох полководців, сказав:

— Ваше примирення дасть не лише вам спокій, а й стане великим уроком майбутніх поколінь. Цей світ, як і наш, потребує, щоб такі, як ви, могли здобути мир і спокій. Ваша історія не лише про битви, а й про велику мудрість.

Сінген і Кенсін обмінялися довгим поглядом, сповненим поваги. Їхні особи висловлювали готовність до нового розділу, і цієї миті два суперники, нарешті, стали союзниками, готовими поважати один одного і свої мечі.

Кенсін, відчуваючи, що світ досягнуто, прошепотів:

- Нехай цей день буде днем ​​примирення. Нехай наші душі знайдуть спокій.

Такеда Сінген стояв, занурений у глибокі роздуми. Він дивився на свого вічного суперника, з яким нарешті досяг розуміння, і відчував, як це примирення приносить йому довгоочікуваний спокій. Проте в його душі залишалося одне питання, яке не давало йому спокою.

Сінген, повернувшись до юнаків, запитав:

— Що ми можемо зробити, щоб наше примирення не було порушене нашими нащадками? Як нам переконатися, що наші пологи не повернуться до ворожнечі, коли вже нас не буде?

Масамуне посміхнувся, його погляд був м'яким і сповненим мудрості, наче він уже знав відповідь на це запитання. Він зробив крок уперед і сказав:

— Є один спосіб зберегти ваше примирення надовго, щоб навіть ваші нащадки пам'ятали про цей світ. Нехай один із вас збудує храм на цій землі, що символізує спокій та єднання, а інший зведе високу пагоду, з якої буде видно цей храм. Нехай ці будівлі стануть нагадуванням, що ваші душі здобули спокій і що світ важливіший за будь-яку ворожнечу.

Кенсін кивнув, слухаючи слова Масамуне, і в його очах промайнула іскра розуміння.

— Храм, кажеш… — задумливо промовив він. — Я готовий збудувати храм на цій священній землі, де моя душа знайшла спокій. Нехай мої нащадки приходять сюди і моляться за мир, щоб пам'ятати, що навіть велика сила потребує спокою та поваги.

Сінґен, уважно слухаючи, відчув, як у його серці зароджується нова надія. Він прийняв ідею Масамуне з повагою і додав:

— А я збудую високу пагоду, з якої буде видно храм. Нехай мої нащадки бачать його щоразу, коли піднімаються на вершину, щоби молитися. Нехай це місце стане святим для наших пологів, символом примирення вічного. І коли вони побачать храм з висоти пагоди, вони зрозуміють, що ворожнеча не дає спокою, а тільки світ дає справжню велич.

Фудзісане, побачивши, що полководці знайшли рішення, яке зв'яже їхні пологи, з повагою схилив голову і тихо промовив:

— Ці будови стануть вашою спадщиною та вашою обіцянкою світу. Вони стоятимуть віками, охороняючи спокій ваших душ і спрямовуючи ваші пологи до миру та гармонії.

Інугамі Куроші кивнув, додавши:

— Так ви обидва зможете зберегти не лише мир між собою, а й пошану один до одного. Ваші нащадки, бачачи ці будівлі, зрозуміють, що справжня сила полягає у єдності та злагоді.

Кенсін і Сінґен обмінялися поглядом, повним поваги. Цей момент був більшим, ніж проста клятва — це був символ світу, який вони набули завдяки своїм мечам та їхнім духам.

Сінген, дивлячись на Кенсіна, зі щирістю промовив:

— Я обіцяю, що мої нащадки будуть приходити до цієї пагоди, дивитись на храм і пам'ятати, що наша ворожнеча завершилася тут, на цій землі. Ми більше не вороги, Кенсіне, ми — хранителі спокою.

Кенсін, з вдячністю в очах, відповів:

— А я присягаюсь, що мій храм стане місцем молитви за мир. Нехай наші пологи шанують це місце як святиню і пам'ятають, що світ найдорожчий. Нехай храм і пагода стануть символами нашого примирення.