Читати книгу - "Артефакт Провідника, Fill"

Тиша, що заповнила простір, була для Ноеля відносним спокоєм після всіх попередніх емоційних коливань. Він знову зосередився на щоденнику, вперше за довгий час потрапивши у стан, коли думки вимагали бути зафіксованими. Однак навіть він, вже розуміючи, що всі жарти Сильви — це просто частина його гри, не міг уникнути певної напруги в повітрі, адже вони все ще йшли вглиб земель Тьми.

Сильва попереду все ще виглядав дуже розважливо і насправді — розслаблено, наче ця подорож була всього лише прогулянкою. Ларс йшов поруч, обережно спостерігаючи за обстановкою навколо. А ось Ноель залишався трохи відстороненим, як і раніше, намагаючись не потрапляти знову в якусь пастку іронії.

Тієї ночі, після того, як вони вирушили далі від міста, шлях став серйознішим, і атмосфера навколо змінилася. Земля під ногами стала холоднішою, вітер свистів через порожнечі, а темряву можна було відчути буквально в кожному подиху.

— "Так, малий," — знову звернувся Сильва, перериваючи глибоку тишу, — "не переживай так, це просто нове місце. Тут все по-іншому. Ні, не вір в це все, що говорять про Тьму, але... Тобі краще залишитися готовим до сюрпризів."

Тон був майже серйозним, проте в його очах все ще грала грайливість, яку він тримав під контролем. Здавалося, він насолоджується тим, як Ноель шукає заспокоєння в своїх думках, а водночас — мимоволі розігрує себе.

Ноель глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїти свої нерви.

— "Сильва... Хіба не можна просто пройти спокійно? Знову ці розігрування..."

— "Карапузе," — знову відповів Сильва, — "всі ці ситуації розігруються самі по собі. Моя роль просто бути тут і насолоджуватися моментом."

Ларс знову підійшов до них і, не посміхаючись, додав:

— "Можливо, тобі варто більше прислухатися до того, що він каже, ніж до того, що думаєш ти. Це важливо. Адже у нас, ця хитра паскуда, сидить тут не просто так."

(Сильва схоже навіть не звернув увагу, на те, що в цій «важливій» за змістом пораді, згадується він, і не в дуже гарному контексті, а просто гигикнув, як завжди. )А Ноель здивовано подивився на Ларса. Той зазвичай був стриманий, але зараз його слова мали в собі дещо інше значення. Відчуття, що його попереджають про щось серйозне, почало наростати.

— "Отже, ми насправді наближаємось до Храму Тьми?" — запитав Ноель, побоюючись, що відповідь може бути ще більш несподіваною, ніж те, що йому уже сказали.

Сильва відвернувся, але на його обличчі не було вже звичного жартівливого виразу.

— "Так, малий," — мовив він, повернувшись назад до нього і залишаючи свою жартівливу манеру на деякий час: "Ти зрозумієш, коли будеш там. Тільки не бігай і не ховайся, коли побачиш те, що тебе чекає."

І хоча Сильва намагався втримувати свою зловісну манеру, відчуття непевності дійсно проникло в душу Ноеля.

Запис у щоденнику:

"Сьогодні я, можливо, вперше відчув, що це місце — справжнє випробування. Я не знаю, що нас чекає попереду, але ясно одне: ми наближаємось до чогось важливого. І хоча Сильва знову сміється, я відчуваю, що цей момент буде не тільки для нього забавкою. Ларс і він обидва змінюються, і я не знаю, що ми знайдемо в Храмі Тьми. Але, напевно, це буде найсерйозніше, що ми зустрічали."