Читати книгу - "Твоя перша остання брехня"

У Кірса були великі руки з волохатими суглобами. Він поклав їх на стіл і спробував заспокійливо їй усміхнутися — «розслабтеся, усе добре». Майя не відповіла посмішкою.

— Ви не проти, якщо ми почнемо спочатку? — запитав він.

— Проти.

— Перепрошую?

— Ви сказали, що є нова інформація, — сказала Майя.

— Це правда.

— То чому б не почати з неї?

— Потерпіть мене хвилинку, добре?

Майя не відповіла.

— Коли вашого чоловіка застрелили, ви впізнали двох чоловіків і заявили, що вони намагалися пограбувати вас і вашого чоловіка?

— Заявила?

— Це просто термінологія, місіс Буркетт. Ви не проти, якщо я називатиму вас місіс Буркетт?

— Ні. То що ви хочете запитати?

— Ми знайшли двох чоловіків за вашим описом. Еміліо Родріго та Фред Кейтен. Ми попросили вас упізнати їх, наскільки це можливо, але ж, згідно з вашими свідченнями, вони були в лижних масках. Як ви знаєте, ми не могли їх затримати, хоча Родріго зараз переслідують за незаконне володіння зброєю.

— Гаразд.

— До вбивства вашого чоловіка ви знали Еміліо Родріго або ж Фреда Кейтена?

Овва. До чого це він веде?

— Ні.

— Ви раніше не зустрічали жодного з них?

Вона поглянула на кучерявого. Він наче скам’янів. Тоді розвернулася до Кірса.

— Ніколи.

— Ви впевнені?

— Так.

— Бо є теорія, що це не було пограбування, місіс Буркетт. Є ймовірність того, що ви найняли їх, щоб убити вашого чоловіка.

Майя знову поглянула на кучерявого, тоді знову на Кірса.

— Ви знаєте, що це не так, детективе Кірс.

— О, і звідки мені це знати?

— Два моменти. По-перше, якби я найняла Еміліо Родріго та Фреда Кейтена, я б не впізнала їх перед поліцією, чи не так?

— Може, ви хотіли їх підставити.

— Доволі ризиковано для мене, ви так не вважаєте? Якщо я правильно розумію, єдина зачіпка до цих двох — мої свідчення. Якщо я нічого не скажу, ви їх ніколи не візьмете. То чому б я їх впізнавала? Хіба не в моїх власних інтересах промовчати?

Відповіді на це Кірс не мав.

— І якщо з якоїсь дивної причини, — вела далі Майя, — ви думаєте, що я найняла їх, а потім підставила, нащо мені казати, що вони були в лижних масках? Чи не краще точно впізнати, щоб ви їх заарештували?

Детектив відкрив рота, але Майя, навчившись у міс Кітті, зупинила його, звівши руку.

— Перед тим, як ви знайдете собі якесь ідіотське виправдання, — ми обоє знаємо, що я тут не тому. І перед тим, як ви спитаєте, звідки я це знаю, — ми у Ньюарку, не в Нью-Йорку. Це юрисдикція кучерявого, перепрошую, не запам’ятала ваше ім’я.

— Детектив округу Ессекс Деметріус Маврогенос.

— Чудово, ви не проти, якщо я називатиму вас кучерявим? Але не будемо марнувати час, гаразд? Якби це стосувалося вбивства Джо, ми були б у вашій дільниці в Центральному парку, детективе Кірсе. Натомість ми опинилися в Ньюарку, округ Ессекс, юрисдикція Лівінгстона, Нью-Джерсі, де вчора ввечері було виявлено тіло Тома Дуґласса.

— Не виявлено, — сказав Кірс, намагаючись перебрати роль лідера, — а знайдено. Вами.

— Так, та це не нова інформація, чи не так?

Майя замовкла, чекаючи.

— Ні, — нарешті сказав Кірс. — Не нова.

— Чудово. А мене не заарештовано, чи не так?

— Ні.

— То годі ігор, детективе. Скажіть, що ви дізналися і що призвело до проведення мого ранку тут.

Кірс глянув на кучерявого. Кучерявий кивнув.

— Прошу, подивіться на екран праворуч від вас.

На стіні висів плаский монітор. Кучерявий узяв пульт, увімкнув його, і відео ожило. Знімали на камеру безпеки на заправці. Видно одну колонку, а на тлі — вулицю й світлофор. Майя не могла сказати, де саме розташована заправка, але цілком розуміла, до чого це. Глянула на Кірса. Кірс спостерігав за її реакцією.

— Чекайте, — сказав кучерявий. — Тут.

Він натиснув на паузу. Почав збільшувати, і Майя побачила своє авто, яке стояло на червоне світло в правий бік. Камера фокусувалася на задній частині машини.

— Розібрати можна лише перші дві літери, але вони збігаються з вашими номерами. Це ваше авто, місіс Буркетт?

Можна було б посперечатися, сказати, що мають бути й інші BMW з номерами, що починаються на ці дві літери, але який у тому сенс?

— Схоже на це.

Кірс кивнув кучерявому. Той узяв пульт і натиснув на кнопку. Камера перейшла до вікна біля пасажирського сидіння. Усі подивилися на неї.

— Хто цей чоловік на пасажирському сидінні? — спитав Кірс.

На вікні був відблиск, крізь який виднілася хіба що бейсболка та пляма, яка, беззаперечно, була людиною.

Майя не відповіла.

— Місіс Буркетт.

Вона і далі мовчала.

— Ви казали нам вчора, що були на самоті, коли знайшли тіло містера Дуґласса, правильно?

Майя подивилася на екран.

— Не бачу нічого такого, що б цьому суперечило.

— Тут ви явно не сама.

— І я явно не біля майстерні, де було знайдено тіло.

— Ви кажете, що цей чоловік…

— Ви впевнені, що це чоловік?

— Перепрошую?

— Я бачу пляму в бейсболці. Жінки теж носять бейсболки.

— Хто це, місіс Буркетт?

Вона не збиралася розповідати їм про Корі Рудзинські. Вона погодилася прийти сюди з ними, бо хотіла дізнатися, що в них є. Тепер вона знала. Тож знову спитала:

— Мене заарештовано?

— Ні.

— Тоді, гадаю, мені час іти.

Кірс посміхнувся. Посмішка їй не сподобалася.

— Майє?

Уже не місіс Буркетт.

— Ми не тому привели вас сюди.

Майя лишилася на місці.

— Ми поговорили з місіс Дуґласс, удовою. Вона розповіла нам про ваш візит.

— Це не таємниця. Я вчора вам говорила.

— Справді. Місіс Дуґласс повідомила, що ви приїхали, бо вважали, що ваша сестра Клер говорила з її чоловіком. Це так?

Майя не бачила причин не визнати це.

— Як я вам і розповідала.

Кірс схилив голову.

— Звідки ви дізналися, що ваша сестра була в Тома Дуґласса?

На це відповідати вона не хотіла. Кірс, вочевидь, саме цього і чекав.

— Отримали чергову анонімну наводку від загадкового джерела?

Майя не відповіла.

— Отже, якщо дозволите, ви отримали наводку із загадкового джерела про те, що Клер зв’язувалася з Томом Дуґлассом. А тоді отримали наводку із загадкового джерела про сарай Тома Дуґласса. Скажіть мені, Майє, ви можете обгрунтувати хоч одну з цих наводок?

— Що ви маєте на увазі?

— У вас є докази того, що загадкове джерело казало правду?

Вона скривилася.

— Що ж, я