Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер 📚 - Українською

Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Малюк на мільйон" автора Тая Смоленська, Ая Кучер. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 96
Перейти на сторінку:

Але відмовлятися від цього не хочеться.

Останні кілька днів Дамір був зайнятий, а я могла насолодитися самотністю. Налаштувати себе на новий лад.

Чоловік запропонував почати все заново, і я дуже хочу постаратися. Відсунути все погане, оцінювати тільки теперішні вчинки.

А далі вже дивитися й думати, чого хочу саме я.

— Закінчили? — варто мені вийти з приміряльної, як поруч зі мною виростає Віталій, мій охоронець. — Чи ще кудись плануєте їхати, Еліно Веніамінівно?

— Поки що не знаю… — мене все ще бентежить необхідність звітувати перед кимось. Просила ж відіслати подалі охорону, але про водія мови не йшло. Тепер мені здається, що з його допомогою Дамір кожен мій крок відстежує.

— Просто пан Алієв просив повідомити, коли ми зберемося їхати до ресторану. Адже все в силі, ми туди їдемо?

— Ой, так. Звісно. Зараз розрахуюся й поїдемо.

Віталій киває, відходячи від мене. А я ще раз дивлюся на себе в дзеркало. Світла сукня пасує мені. Спідниця трохи пишна, але ремінець підкреслює мій животик.

Мені дуже подобається. Сподіваюся, Дамір теж це оцінить.

Якщо в нас перше побачення, мені хочеться, щоб воно минуло чудово.

Я прошу продавчиню зрізати бирку просто на мені, а потім нервую всю дорогу. Поправляю волосся, перевіряю макіяж у дзеркальці.

Сама собі не можу пояснити, чому мене так схвилювало все. Можливо, це вагітність робить мене такою нервовою?

Або дещо інше на літеру «к»…

— Привіт, — Дамір зустрічає мене на вулиці, допомагає вибратися з машини. — Виглядаєш неперевершено, Еліно, — проходиться по мені поглядом. Ми все ще тримаємо дистанцію. Поводимося скоріше як чоловік та жінка, які щойно познайомилися, а не подружня пара, яка на появу малюка чекає. Мені важко так просто відпустити образи минулого та довіритися йому. Але я стараюсь. Тому що дуже хочу бути коханою саме ним.

— Дякую.

Я зніяковіло опускаю погляд вниз, а всередині радію. Отже, не дарма стільки часу витратила на вибір сукні.

Дамір обіймає мене за талію, притягуючи до себе. Його пальці зачіпають мій животик, змушуючи метеликів прокинутися. Ті крилами тріпочуть, і я усміхаюся все ширше.

Сьогодні чоловік вмикає режим джентльмена на максимум. Допомагає зняти мій плащ, висуває стілець для мене. Запитує, чи не холодно мені та пропонує знайти плед.

Я гублюся, трохи незвично: стільки турботи й усе відразу. Розумію, що це нормально для подружньої пари, але до такого Даміра звикнути складно.

— Чому ти раніше так не поводився? — вирішую не мучити себе здогадками, а одразу запитати. — Так, ми говорили вже, але… Ти в минулому й зараз — наче дві різні людини.

— Елю, — чоловік стискає пальцями склянку з водою, відвертається, ніби ця тема йому дуже неприємна. Зітхає:

— Спочатку ти була небажаною дружиною, яку мені підсунули, — починає неохоче.

— А тепер?

— Тепер ти дуже бажана дружина, яку я хочу повернути.

Це приємно чути, немов зміцнює фундамент, на якому я стою. До нас підходить офіціант, і розмову доводиться відкласти.

Алієв робить замовлення, при цьому радячись зі мною. Хоча в деяких моментах чоловік категоричний, надто переживає за моє здоров’я.

— Я попрошу тебе про дещо, Даміре, — мну пальцями серветку, коли ми знову залишаємося вдвох. Хвилювання дедалі сильніше тисне в грудній клітці. — Не потрібно зі мною прикидатися або грати когось, будь ласка. Я хочу бачити справжнього тебе.

— Я так і планував, — чоловік легко погоджується, уважно розглядаючи мене. — Тепер жодних секретів і непорозумінь, адже так?

— Так.

Я погоджуюся, сподіваючись, що Дамір мені не збрехав. Може, він зможе прикидатися недовго, щоб утримати мене. Ну, рік вийде, два — але ж усе життя іншу людину не зіграєш.

Правда все одно вилізе назовні. А я не буду терпіти навіть заради дитини. Тому що малюкові буде незатишно в сім’ї, де батьки нещасливі. Сподіваюся, що чоловік це теж розуміє.

— Як минув твій день? — запитую, намагаючись знайти хоч якусь тему для розмов. Дамір же просто мовчить увесь час. — Як робота?

— Все нормально. Вирішую справи, хочу звільнити кілька днів наприкінці місяця, — Дамір знизує плечима, відкидаючись на спинку стільця. — Ель, у мене до тебе буде серйозне прохання. Необхідно, аби ти пішла мені на поступки.

— Що саме ти хочеш?

Я напружуюся. Не могло все бути так добре! Чоловікові щось потрібно від мене, тому він поводився так, намагався втертися в довіру. Приспати мою пильність.

Подумки даю собі обіцянку: якщо зараз Дамір попросить щось підступне або пов’язане із землею — то я сьогодні ж куплю квитки до Лондона й поїду.

А якщо ні…

Тоді більше не буду в ньому сумніватися.

Тиша липким шаром огортає мене. Кожна мілісекунда очікування здається вічністю, змушує стиснутися зсередини.

1 ... 61 62 63 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"