Читати книгу - "Серденько Змія, Віолетта Котова"

Олег

 Після підсумку моїх здібностей до безглуздих необдуманих рішень, ми ще трохи посиділи мовчки, докурили, кожен міркуючи про щось своє та повернулись в будинок. Залишок вечора я був мовчазний  та спостерігав за друзями. Сергій світився від щастя біля Ліки, я не мав слів, щоб описати його кохання та відданість цій незвичайній білявці, яка підкорила серце друга. Він у буквальному сенсі носив її на руках, оберігаючи від всього на світі. До маленького сина також тягнувся, ставився з ніжністю та трепетом до трирічного Русланчика, який народився точною копією свого батечка. Про Кирила й зовсім мовчав. Цей велетень навіть з одним оком зберіг свій веселий темперамент, розважав дітлахів, виціловував малих донечок двійнят, та дбайливо виховував двох старших синів. А коли ловив момент вільний від дітей, одразу ж тут як тут, опинявся біля коханої дружини Люби, горнувся та обіймав наче великий здоровенний кіт.

 Заздрість погана риса, я й не заздрив, але врешті решт вважав себе гідним такого ж щастя. Чим я гірший за них? Насправді знав, що нічим. Просто повний бовдур, який у травматичному психозі зробив найвеличезнішу помилку в житті. Я забрав свою маленьку перлинку, та поїхав додому, обмірковуючи план повернення свого серденька. Поки не мав гадки, як зможу вимолити в неї прощення за свій вчинок, але був готовий до всього, обручку придбав давно, ще до поранення, вона так і лежала у внутрішній кишені шкіряної куртки, чекала поки я наберусь розуму…

 Наступного ж дня поїхав на зустріч з деякими колегами, які мали змогу допомогти мені у пошуках потрібної людини. Радів, що мали тактовність не питати про подробиці, не лізли в душу, адже стало ясно, що я шукаю не злодійку, а звичайну дівчину. Вже ввечері, я отримав дзвінок, у якому знайомий голос колеги дуже здивував мене новиною. Я впевнено вважав, що Юля й досі працює у шпиталі, де я перебував перші тижні після поранення, не припускав думки, що вона могла повернутися до столиці. В її випадку це був ненайгірший розвиток подій, бо ця смілива штучка могла податися й на лінію зіткнення, добре, що найгірший варіант не обрала. Але стало цікаво, чому саме вона повернулася додому. Знайшла кращу роботу? Або, можливо, щось сталося. Гадав на пальцях, плутався у здогадках, але наступного ранку чекав біля її будинку в дворі, не наважувався піднятися до квартири, боявся, що прожене якнайдалі, не пробачить.

 Просидівши на лавці під деревом майже до обіду, скурив пів пачки цигарок, краще б й не починав, Юля так і не вийшла. Зітхнув, зібрав всю сміливість в кулак та піднявся на її поверх. Пощастило, бо якісь сусіди виносили меблі, вхідні двері залишили відкритими, ще й підперли цеглиною. Хоч ніколи тут і не був, а адресу пам’ятав точно. Двері до квартири Юлі знайшов майже одразу, довго натискав кнопку дзвінка, ніхто так і не вийшов. Прикладав вухо до дверей, сподівався почути хоч один звук, ознаку життя всередині, марно, було дуже тихо. Де вона могла зараз бути? Скільки її чекати, де шукати…

 Пішов сходами до виходу, вийшов на вулицю, озирнувся на всі боки, ще раз переконавшись, що ніде її не прогавив, нікого. Попрямував далі вздовж довгого будинку, за рогом залишив свою машину, вирішив спробувати ще раз завтра, сьогодні не пощастило. Однак, через кілька хвилин повз мене проїхав новенький чорний Мерседес, який привернув до себе увагу, дуже дорогий мав вигляд, модель нова. Звісно в цьому дворі були автомобілі з зовсім різних цінових категорій, але цей дуже виділявся серед них. Я обернувся й прослідкував поглядом куди він поїде. Чуття не підводило мене ні разу, й зараз теж не підводило. Автомобіль зупинився біля під’їзду в якому мешкає Юля, водійські двері відчинилися, з салону вийшов чоловік років сорока п’яти, високий,  статний серйозний, на перший погляд. Я одразу подивився на номер автомобіля й завчив, цікаво стало, хто такий, а вже через одну мить я побачив причину своєї цікавості й хвилювання. Він обійшов машину, відкрив передні пасажирські двері, подав руку за яку вхопилася спочатку жіноча рука, а згодом я побачив і її власницю.

 Серце затріпотіло наче пташка закрита в клітці, дихання перехопило, голова почала йти обертом. Я бачив своє серденько, вона була радісна й тепло посміхалася чужому чоловіку, міцно тримаючись за його руку. Вони мило про щось говорили, обійнялися, він проводив її поглядом до дверей, поки вона повільно йшла. Коли Юля зупинилася та подарувала чоловіку повітряний поцілунок, мене наче окропом обдало, я побачив те, чого не очікував навіть у страшному сні. Всі мрії одразу розбилися вщент, не залишаючи шансів щось склеїти, або повернути назад. Я точно бачив, що Юля вагітна! Невеликий акуратний животик виглядав з-під куртки, тонко натякаючи куди мені йти і бажано надовго…