Читати книгу - "Монстр серед монстрів, Марія Власова"

Підіймаюся на ноги, дивом не впавши, але так і не відірвавши погляду від пари моїх найбільших проблем. Груди все ще болять, рука трохи оніміла, кровотеча хоча б припинилася. Мене хитає, навколо нас майже догорілі поля і їдкий чорний дим. Монстр особисто з'явився за мною в саме пекло. З чого б це? Можливо, йому щось потрібно, але я поки що не розумію, що саме.

- І що тепер? - запитую через силу, випльовуючи тину. - Що тобі від мене треба?

Ножів неподалік не бачу, куди він їх відкинув? Якщо побіжу, ця його Наяна швидко мене наздожене, тож залишається лише тягнути час, не зрозуміло для чого.

- Тепер, - монстр іронічно посміхнувся, надягаючи свій потворний шолом, - ми зіграємо в гру.

Наяна нагнулася і підняла рукавички з канави, подала господареві. Доволі кмітлива "собачка". Цікаво, як він її цього навчив? Неясно собі уявляю його в ролі будь-кого, окрім кровожерливого монстра з кошмарів.

- Гру? - повторила, спостерігаючи, як він спритно одягає рукавички назад. - Яку ще гру?

- Захопливу, - хмикнув він, ховаючи свої емоції під шоломом, - я сподіваюся.